Левицький Ярослав
Ярослав Левицький (3 травня 1878, Пістинь — 1961, Суховоля) — український греко-католицький священик, церковний діяч, теолог (доктор богослов'я), католицький публіцист. Декан теологічного відділу Богословської Академії у Львові (ЛБА; 1934—1936, 1938—1944). Професор пасторального богослов'я ЛБА[1].
| Ярослав Левицький | |
|---|---|
| Основні відомості | |
| Ім'я при народженні: | Левицький Ярослав Володимирович |
| Народження |
3 травня 1878 Пістинь, Косівський район, СРСР |
| Країна: |
.svg.png.webp){kind=small} Австро-Угорщина |
| Альма-матер: | Львівський університет |
| Заклад: | Львівська богословська академія |
| Конфесія: | УГКЦ |
| Смерть: | 1961 |
| Суховоля, Городоцький район, Львівська область, Українська РСР, СРСР | |
| Праці й досягнення | |
| Рід діяльності: | богослов |
| Основні інтереси: | теологія |
| Звання: | професор |
| Ступінь: | доктор богослов'я |
| Титул: | пресвітер |
Життєпис
Закінчив Коломийську гімназію (1896), навчався на правничому факультеті Чернівецького університету й богословському факультеті Львівського університету. 1901 рукопокладений на священика. Душпастирював на Тернопільщині та у Чернівцях. 1905—1910 — катехит школи та проповідник у соборі св. Юра, 1910—1930 — катехит і професор Академічної гімназії у Львові.
Під час Першої світової війни заарештований російською окупаційною владою, однак незабаром звільнений. Здобув ступінь доктора богослов'я у Львівському університеті (1917), де у 1921—1924 роках викладав історію Церкви. 1928—1931 — надзвичайний, 1932—1939 і 1941—1944 — звичайний професор пасторального богослов'я, 1938—1939 та 1941—1944 — декан богословського факультету Львівської богословської академії. Член Біблійної секції та видавничої комісії Богословського наукового товариства. Один із перекладачів Біблії та інших церковних текстів українською мовою. Зазнав переслідувань з боку радянських спецслужб. Після Львівського собору 1946 перейшов у православ'я.
Творчість
Був редактором часописів «Нова Рада» (1919—1920), «Нива», «Основа» та їх видань — бібліотек. Співробітник ряду журналів у Галичині.
Автор праць «Перші українські проповідники і їх твори», «Львівська Духовна Семинарія в літах 1897—1901» (1901), «Історія Христіянської Церкви» (1924), «Пастирське богословіє (Годеґетика)» (1928), «Теорія церковної вимови (Гомілетика)» (1932), а також брошур і статей на суспільно-релігійну, історичну та політичну тематику.
Перекладав українською мовою Новий Завіт[2][3] та «Єрейський часослов». У 1921 році в місті Жовкві було видано переклад Нового Завіту та П'ятикнижжя священика Ярослава Левицького.[4] Можливо, публікував деякі твори під псевдонімом Яр. Юлев:
- Левицький Я. Ю. Семінарскі спомини: Новелі / Яр. Юлев [псевд.]. — Чернівці: Друк. Т-ва «Руска Рада», 1903. — 68 с.; 8º. — Відб. із газети «Буковина». — 1903.
- Юлька / Яр. Юлев (Я. Ю. Левицький). // Калєндар Українського Народного Союза на рік звичайний 1918. — Jersey City: Коштом Укр. Нар. Союза. Друк. «Свобода», 1917
Праці
- З днів російської інвазії («Діло». — № 108—125. — 1915).
- Львівська Духовна Семинарія в літах 1897—1901 (1901)
- Історія Христіянської Церкви (1924)
- Пастирське богословє (Годеґетика), 1928
- Теорія церковної вимови (Гомілетика), 1932
- П'ятикнижжя Мойсея / Переклад св. Письма Старого Завіту з вульгати Я. Л. — Б. м. в., б. р .в. — 628 с.[5]
Примітки
- Викладацький склад і факультети ЛБА // Ін-т історії Церкви УКУ. Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 25 листопада 2013.
- Білокінь С. І. Біблії переклади українською мовою // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — С. 257. — 688 с. : іл. — ISBN 966-00-0734-5.
- antiquebooks.ru
- День, 7.11.2003
- Видання знаходться зокрема у фондах Львівського музею історії релігії
Джерела
- Павлишин О. Й. Левицький Ярослав Володимирович // Енциклопедія сучасної України : у 30 т. / ред. кол. : І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : [б. в.], 2016. — Т. 16 : Куз — Лев. — 712 с. — ISBN 978-966-02-7998-8.
- Левицький Ярослав // Проект «Оцифрована спадщина»
- Енциклопедія українознавства, т. IV. — Вид-во «Молоде Життя», 1962, с. 1270