Левченко Віталій Григорович

Віталій Левченко народився в обласному центрі на півночі Таджикистану Ленінабаді, та розпочав свою футбольну кар'єру в місцевій команді союзної другої ліги «Ходжент». Здібного молодого футболіста помітили селекціонери київського «Динамо», і 1990 рік Левченко розпочав в українському клубі. Але за період союзного чемпіонату футболіст виступав лише за дубль київської команди, а перші чемпіонати України грав за другу динамівську команду.[1] Не знайшовши місця в основі гранда українського футболу, Віталій Левченко у 1994 році перейшов до складу об'єднаного клубу «ЦСКА-Борисфен», який розпочав виступи у першій українській лізі. З цим клубом Левченко вийшов до найвищого українського дивізіону, паралельно виступаючи й за столичний ЦСКА, який після об'єднання «Борисфе́на» і ЦСКА був фарм-клубом «ЦСКА-Борисфена». Після переформатування клубу продовжив виступи за ЦСКА у вищій лізі, паралельно граючи вже за ЦСКА-2, що зайняв місце ЦСКА в першій лізі. З клубом Віталій Левченко дойшов до фіналу Кубку України сезону 1997–1998 років, і лише у фіналі ЦСКА поступився київським динамівцям.[2] У складі ЦСКА Віталій Левченко також виступав у розіграші Кубку володарів кубків наступного сезону, у якому ЦСКА пройшов попередній раунд, але вже у першому раунді поступився московському «Локомоти́ву».[3] У 2000 році Віталій Левченко перейшов до сімферопольської «Таврії», але після півроку перебування в команді залишив і клуб, і український чемпіонат, і продовжив кар'єру в російських клубах.[1]

У Росії першим клубом Віталія Левченка став астраханський «Волгар-Газпром», у якому футболіст виступав півтора року. Далі першу половину 2003 року Левченко провів у ставропольському «Динамо», а другу половину року футболіст грав у китайському клубі «Чанчунь Ятай». На початку 2004 року Левченко повернувся до російської першості, і розпочав виступи за костромський «Спартак», а за півроку перейшов до єкатеринбурзького «Уралу». Під час виступів за уральців Віталія Левченка звинуватили в незаконному отриманні російського громадянства.[4] Це призвело до того, що Віталій Левченко за півроку покинув уральський клуб, і повернувся в Україну. Нетривалий час футболіст грав за київський аматорський клуб «Металіст-УГМК», і завершив кар'єру гравця.

Віталій Левченко уперше був запрошений до національної збірної Таджикистану 1996 року, і дебютував у складі збірної у відборі до Азійських ігор 1998 року. Левченко також грав у відбірних матчах до чемпіонату світу 1998 року, і виступав у збірній до 2000 року.[1] Усього за національну збірну Віталій Левченко зіграв 9 матчів, у яких йому не вдалось відзначитись забитими м'ячами.

Після невеликої перерви по закінченні кар'єри гравця Віталій Левченко розпочав кар'єру тренера у друголіговому українському клубі «Княжа» (Щасливе), а за рік очолив її тренерський штаб, спочатку як виконувач обов'язки головного тренера, а після деякої перерви, з вересня 2008 року — як повноправний головний тренер.[5] Але у власника клубу невдовзі закінчились кошти на утримання команди, і «Княжа» не дограла до кінця сезону в першій лізі, і знялась з чемпіонату. Після цього Левченко працював тренером у ДЮСШ київського «Арсеналу», а також входив до складу тренерського штабу чернігівської «Десни». На початку 2012 року став головним тренером друголігового клубу «Єдність» (Плиски)[6], але через непорозуміння з керівництвом клубу залишив команду вже у вересні цього ж року.[7] З початку 2013 року працював тренером у «Динамо-РВУФК», пізніше очолював аматорський клуб «Арсенал-Київ» із Щасливого. 2015 року увійшов до тренерського штабу збірної України до 20 років, яка брала участь у молодіжному чемпіонаті світу 2015 року в Новій Зеландії.[8]

• Профіль футболіста на сайті footballfacts.ru (рос.)
• Профіль на сайті ukr-football.org
• Статистика виступів в Україні на офіційному сайті УАФ
• Профіль на сайті national-football-teams (англ.)