Леонов-Гладишев Євген Борисович

Євген Борисович Леонов-Гладишев (нар. 24 січня 1952, Вільнюс, Литовська Радянська Соціалістична Республіка, СРСР) — радянський і російський актор театру і кіно, кінорежисер. Заслужений артист Російської Федерації (1993)[1]. Народний артист Російської Федерації (2007)[2], лауреат премії Ленінського комсомолу.

Леонов-Гладишев Євген Борисович
Евгений Борисович Леонов-Гладышев
Зображення
Ім'я при народженні Євген Борисович Леонов
Дата народження 24 січня 1952(1952-01-24) (70 років)
Місце народження Вільнюс, Литовська Радянська Соціалістична Республіка, СРСР
Громадянство  СРСР
 Росія
Alma mater Російський державний інститут сценічних мистецтв (1973)
Професія актор, кінорежисер
Кар'єра 1972 — дотепер
Напрям театр, кіно
Нагороди
Народний артист Росії
IMDb ID 0503097

Біографія

Євген Борисович Леонов народився 24 січня 1952 року в Вільнюсі.

У 1969 році, обравши акторську кар'єру, вступив до ЛДІТМіК.

У 1972 році, ще будучи студентом, дебютував у кіно, вперше з'явившись на екрані в дитячій пригодницькій драмі режисера Радомира Василевського «Увімкніть північне сяйво».

У 1973 році закінчив акторський факультет Ленінградського державного інституту театру, музики і кінематографії (ЛДІТМіК) (майстерня Василя Васильовича Меркур'єва та Ірини Всеволодівни Мейєрхольд), після чого був прийнятий актором на кіностудію «Ленфільм».

Спочатку знімався під прізвищем Леонов, але з картини «Дорослий син» (1979) додав дівоче прізвище матері, ставши Леоновим-Гладишевим, аби в титрах не було збігів з його тезкою — знаменитим актором Євгеном Леоновим.

У картину «Место встречи изменить нельзя» (1979) Євгена Леонова-Гладишева запросили, коли він знімався на «Одеській кіностудії». Спочатку йому запропонували пробу на одну з головних ролей — Володі Шарапова. Але худрада його кандидатуру не затвердила, і роль дісталася Володимиру Конкіну. Замість цього режисер Станіслав Говорухін запропонував Євгену маленьку роль оперативника Васі Векшина.

З початку 1980-х років актор займається дублюванням іноземних фільмів.

У 1992 році Євген вперше спробував себе в режисурі, поставивши в співавторстві з Віктором Трахтенбергом соціальну драму «Вища міра» за повістю Євгена Козловського «Бокс».

З 1999 року є президентом Гільдії кіноакторів міста Санкт-Петербурга.

У 2010 році в складі делегації російських акторів, до складу якої також входили Сергій Кошонін та Георгій Штиль, зустрічався з конструктором стрілецької зброї Михайлом Калашниковим в місті Іжевську. В результаті був знятий фільм про легендарного конструктора «Честь маю».

У листопаді 2015 року нагороджений орденом «За зміцнення духовної спадщини людства», SHA IRC Ізраїль. Нагорода була вручена в Санкт-Петербурзі в театрі естради імені А. Райкіна.

16 серпня 2018 року актор був госпіталізований через черепно-мозкову травму, отриману в результаті падіння на вулиці[3][4].

Особисте життя

У 1972 році одружився з однокурсницею Людмилою Фірсовою (1948—2003), з якою прожив разом 23 роки.[5] Син Артем Євгенович Леонов-Гладишев (нар.. 1979), закінчив Інститут культури, займається туристичним бізнесом.[6] Онука — Олександра Артемівна Леонова (нар.. 2018).

Із другою дружиною — Тетяною — прожив 18 років.

Третя дружина — Олена Скрипкіна, кандидат історичних наук.

Творчість

Ролі в театрі
  • «Діти сонця» в Театрі на Василівському
  • «Безприданниця» в Театрі на Василівському
  • «Ідіот» в Театрі на Василівському
  • «Інтим не пропонувати» в Театрі естради

Фільмографія
  1. 1966 — Республіка ШКІД — безпризорник
  2. 1972 — Увімкніть північне сяйво — Сергій Коновалов
  3. 1973 — Докер — Гриша Петушков «Докер»
  4. 1973 — Повернутий рік — Валентин Молодцов
  5. 1973 — У те далеке літо — епізод (в титрах Є. Леонов)
  6. 1973 — Народжена революцією («Комісар міліції розповідає») — Смирнов, лейтенант
  7. 1975 — Фронт без флангів — Семен Бондаренко, (в титрах Евгений Леонов)
  8. 1975 — Пам'ять — приятель Олега Болдіна, (немає в титрах)
  9. 1975 — Одинадцять надій — Костянтин Косичкін, футболіст, захисник (в титрах — Є. Леонов)
  10. 1975 — Я — Водолаз-2 — Сергій Нікитенко
  11. 1976 — Хвилі Чорного моря — Петя Бачей (в юності)
  12. 1977 — Вороги — епізод
  13. 1977 — Медовий тиждень у жовтні — Гліб, чоловік Наталіїї
  14. 1977 — Фронт за лінією фронту — Семен Бондаренко
  15. 1977 — Ненависть — Мітя Буліга
  16. 1978 — Артем — Микола Руднєв
  17. 1978 — Сибіріада — Олексій Устюжанин (в 1940-ві роки)
  18. 1978 — Маршал революції — Абдухай
  19. 1978 — Траса — водій Миша
  20. 1979 — Забудьте слово «смерть» — Дмитро Поліщук
  21. 1979 — Дорослий син — Андрій Шульгін
  22. 1979 — Санта Есперанса — Мігель Анхель
  23. 1979 — Місце зустрічі змінити не можна — Василь Векшин, оперативник з Ярославля, убитий заточкою на лавці біля трамвайної зупинки (в титрах — Євген Леонов)
  24. 1980 — Корпус генерала Шубникова — Микола Мальцев, старший лейтенант
  25. 1980 — Червоні погони — Олександр Іванович Санчілов, лейтенант
  26. 1981 — Фронт в тилу ворога — Семен Бондаренко
  27. 1982 — Падіння Кондора — Мануель, охоронець військового диктатора
  28. 1982 — Сеанс одночасної гри — Фома Багров, таксист
  29. 1983 — Молоді люди — Василь Самохін
  30. 1983 — Люди і дельфіни — Полєсов Віктор, новий співробітник лабораторії, студент-заочник за фахом інженер-електронник
  31. 1983 — Інспектор Лосєв — Андрій, одеський оперативник
  32. 1983 — На перевалі не стріляти! — Гладишев / Умаров
  33. 1984 — Вогні — Ананьєв Микола Анастасійович, інженер-шляховик
  34. 1984 — Горобинові ночі — Саньок
  35. 1984 — Челюскінці — Борис Могилевич, завгосп наукової експедиції
  36. 1984 — Перша кінна — Іван Тюленєв
  37. 1985 — Салон краси — Вадим Олексійович Плотніков, ведучий майстер столичної парикмахерської № 84
  38. 1985 — Секунда на подвиг — Сергій (немає в титрах)
  39. 1986 — Особистий інтерес — Юра, чоловік Олени
  40. 1986 — Нагородити (посмертно) — Андрій Калашников, товариш дитинства Юрія Сосніна
  41. 1986 — Державний кордон. Фільм № 5: Рік Сорок перший — Віктор Бєлов, молодший політрук прикордонної
  42. 1987 — І завтра жити — Григорій
  43. 1987 — Причали — Гриша Зароков
  44. 1989 — Інтердівчинка — епізод (немає в титрах)
  45. 1990 — Червоне вино перемоги — Саша
  46. 1990 — Фуфель — художник Віктор Лаіин
  47. 1991 — Брюнетка за 30 копійок — референт
  48. 1991 — Моя сусідка — Алік
  49. 1991 — Сім'янин — Степан, далекобійник, напарник Василя Коливанова
  50. 1992 — 22 червня, рівно о 4 годині… — товариш Брагіна, полковник кавалерії
  51. 1992 — Алмази шаха («Фатальні діаманти») — Михайло
  52. 1992 — Вища міра
  53. 1992 — Ключ — слідчий Василь Федорович
  54. 1993 — Не хочу одружитися! — Олександр (Шурик) Ілліч Цветов, пластичний хірург і головний лікар клініки пластичної хірургії «Пігмаліон»
  55. 1994 — Народжені згори — Іван Бондар
  56. 1994 — Трень-брень — таксист
  57. 2000 — 2005 — Убивча сила — Анатолій Павлович Шишкін, майор, начальник відділу по розкриттю вбивств (далі — підполковник, начальник РУВС)
  58. 2002 — Моя межа — єгер Поліщук
  59. 2003 — Гра без правил — Ян
  60. 2004 — Втратили сонце — начальник служби безпеки, (озвучив Володимир Маслаков)
  61. 2005 — «Привіт» з циклу «Поет і час» — давній знайомий поетеси
  62. 2005 — Загибель імперії — Шиленко, есер
  63. 2005 — Лабіринти розуму — майор Романов
  64. 2005 — Майстер і Маргарита — начальник філії видовищної комісії на Ваганьковському провулку
  65. 2005 — Сім'я — Андрєєв
  66. 2006 — Бандитський Петербург-8 — Сергій Миколайович Чванов, головний бухгалтер
  67. 2006 — Отаман — Юрій Воронін, колишній професійний військовий, десантник, що пройшов Афганістан та інші «гарячі точки»
  68. 2006 — Великі дівчатка — дантист, (18-та серія)
  69. 2006 — Клініка — Василь Петров, кримінальний авторитет на прізвисько «Боцман»
  70. 2006 — Термінал — Сергій Миколайович Чванов, головний бухгалтер компанії «Балтік-Ойл»
  71. 2006 — Хустки — Красильников
  72. 2006 — Просто пощастило
  73. 2007 — Біла стріла — Віктор Фоменко
  74. 2007 — Виклик-3 — Володимир Миколайович Журавльов, «Нумизмат», кримінальний авторитет
  75. 2007 — Група «Zeta» — Курагін
  76. 2007 — Морські дияволи-2 — адмірал Бекетов, аташе
  77. 2008 — Батюшка — Федір Удалов, дільничний
  78. 2008 — Руда — Артем Васильович Тарасов, батько Саші
  79. 2008 — Августійший посол
  80. 2009 — Аннушка — батько Юри
  81. 2009 — Десантура — полковник Ситін
  82. 2009 — Любов під грифом «Цілком таємно» — 2 - прокурор Олександр Федорович Колбишев
  83. 2009 — Легенда про Ольгу — Рабін, співробітник НКВД, генерал-майор
  84. 2009 — Коли розтанув сніг — Аркадій Самойлович Китаєв, викладач в університеті
  85. 2009 — Вердикт — Віктор Вікторович, суддя
  86. 2009 — Жити спочатку — Борис Львович, директор школи
  87. 2009 — Фатальний подібність — Анатолій Семенович Грибанов, бізнесмен
  88. 2009 — Шпильки-2 — генерал Носов
  89. 2010 — Слово жінці — Андрій Ананьєв
  90. 2010 — Родинний дім — Сан Санич Світличний, лікар
  91. 2011 — А щастя десь поряд — Кім Забєлін, друг юності Флори
  92. 2011 — Захист свідків — Синюгін, підполковник міліції
  93. 2011 — Маяковський. Два дня — голова РАПП
  94. 2012 — Вулиці розбитих ліхтарів — Губа, (23-тя серія)
  95. 2013 — Топтуни — Михайло Андрійович Кіндрась, полковник
  96. 2013 — Гість — Костянтин Іванович Яковенко, справжній батько Віри
  97. 2013 — Легенда для спершись — Борис Борисович Платонов, тренер автогонщиків
  98. 2013 — Дочекатися любові — Іван Андрійович Макаров, батько Лесі
  99. 2013 — Особливості національної маршрутки — Борис Борисович Платонов, тренер автогонщиків
  100. 2013 — ППС-2 — Арсеній (23-тя серія)
  101. 2014 — Дізнавач 2 — Єгор Петрович Хоменко, (9-та серія)
  102. 2015 — Ленінград 46 — Гнат Павлович Мордвинов, брат Антоніни Кулакової
  103. 2015 — Експірієнс — Федір Іванович Щукін, науковий керівник Бориса
  104. 2017 — Крила Імперії

Режисер кіно
  1. 1992 — Вища міра
  2. 2000 — Будинок надії
  3. 2012 — Вулиці розбитих ліхтарів. Менти-12 (серії: № 2 «Дурник», № 4 «Привид», № 7 «Шокова терапія», № 16 «Загиблий свідок»)

Примітки
  1. Указ Президента Российской Федерации Б. Ельцина № 245 от 20 февраля 1993 года «О присвоении почётных званий Российской Федерации творческим работникам кино». Официальный сайт Президента Российской Федерации // kremlin.ru
  2. Указ Президента Российской Федерации В. Путина № 880 от 14 июля 2007 года «О награждении государственными наградами Российской Федерации». Официальный сайт Президента Российской Федерации // kremlin.ru
  3. Супруга Евгения Леонова-Гладышева из «Убойной силы» рассказала о его здоровье.
  4. Леонов-Гладышев вышел из комы и делает зарядку.
  5. https://7days.ru/caravan-collection/2017/9/evgeniy-leonovgladyshev-mesto-vstrechi-ne-menyaetsya Интервью журналу «Караван историй», сентябрь 2017
  6. https://www.mk.ru/culture/cinema/article/2008/07/01/33721-evgeniy-leonovgladyishev-sharapova-ya-byi-syigral-inache.html Евгений Леонов-Гладышев: «Шарапова я бы сыграл иначе!» (Газета «МК», 7 января 2008)
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.