Леопольд Марат

У складі «Ферст Вієнни» виступав з 1927 по 1932 рік. У 1929 році «Вієнна» стала лише сьомою у чемпіонаті, але вперше у своїй історії здобула кубок Австрії. Марат зіграв лише у півфінальному матчі проти «Вінер Шпорт-Клуба» (3:1), відзначившись забитим голом[1]. Завдяки перемозі у кубку, клуб дебютував у кубку Мітропи влітку 1929 року. В чвертьфіналі «Вієнна» перемогла чемпіона Угорщини «Хунгарію» (4:1 і 1:0), але у півфіналі без участі Марата поступилась чемпіону Чехословаччини «Славії» — 3:2, 2:4[2].

У сезоні 1930/1931 «Вієнна» вперше у своїй історії завоювала титул чемпіона Австрії. Клуб на два очка випередив «Адміру» і на три «Рапід»[3]. Загалом на рахунку Марата у тому сезоні участь в 17 матчах чемпіонату, у яких він забив 4 голи. Основу «Ферст Вієнни» складали: воротар Карл Горешовський, захисники Карл Райнер і Йозеф Блум, півзахисники Леопольд Гофманн, Віллібальд Шмаус, Отто Каллер і Леонард Маху, нападники Антон Брозенбауер, Йозеф Адельбрехт, Фрідріх Гшвайдль, Густав Тегель, Леопольд Марат і Франц Ердль[4].

Переможно виступила команда і у кубку Мітропи 1931 року. Клуб завершив змагання зі стовідсотковим показником у вигляді шести перемог у шести матчах. В чвертьфіналі «Вієнна» перемогла угорський «Бочкаї» (3:0 і 4:0). У півфінальних матчах клуб двічі переміг італійську «Рому» 3:2 і 3:1, а Марат в обох матчах відзначався забитими голами - одним у першому і двічі у другому[5]. Незважа.чи на такий вдалий виступ у півфіналі, у фінальних матчах Леоальд не грав. Його «Ферст Вієнна» двічі перемогла ВАК (3:2, 2:1).

Зігравши проти «Ваккера» у першому турі чемпіонату Австрії 1932/33[6], у якому «Вієнна» стане чемпіоном, Марат залишив команду і перейшов у швейцарський «Серветт». Перший час грав у команді на звичній позиції лівого крайнього, наприклад, у січневому матчі чемпіонату проти «Базеля» відіграв у атаці і відзначився голом[7]. Але під кінець сезону був переведений у захист. Грав у парі з ще одним австрійцем, граючим тренером «Серветта» Карлом Раппаном, що у майбутньому багато років успішно тренуватиме збірну Швейцарії. У 1933 році команда стала чемпіоном країни. У фінальному турнірі для чотирьох команд «Серветт» і «Грассгоппер» набрали однакову кількість очок, тому був призначений додатковий матч. З Маратом у складі футболісти з Женеви перемогли з рахунком 3:2 завдяки двом голам Лауро Амадо і голу Ігнаца Такса[8], ще одного австрійця, з яким Леопольд недовго грав у «Вієнні». Наступного сезону у швейцарському футболі відмінили поділ на групи, була створена єдина професіональна ліга за участі 16-ти команд. «Серветт» вдруге поспіль став чемпіоном, випередивши «Грассгоппер» на три очка[9]. Ці ж команди зійшлись у фіналі кубка країни, що відбувся у квітні. «Грассгоппер» здобув перемогу з рахунком 2:0, а другий гол у матчі забив Марат у власні ворота на 55-й хвилині[10].

У 1934 році Марат повернувся у клуб Австрію, приєднавшись до клубу «Ваккер». За підсумками чемпіонату 1935 року команда стала четвертою, а через рік — п'ятою. Леопольд грав у захисті, хоча періодично виходив і на позиції крайнього нападника. Залишив команду після третього туру сезону 1936/37.

4 жовтня 1936 року Марат прибув на Мальту, щоб приєднатися до клубу «Флоріана». У 1936—1938 роках місцевий футбол поповнився багатьма досить відомими легіонерами, більшість з яких переїхали на острів, боячись переслідування нацистів[11]. У мальтійському футболі діяло правило згідно з яким легіонер, що прибув у країну, мав прожити у ній хоча б 30 днів, що мати право виступати в офіційних турнірах. Перший тур чемпіонату Мальти був запланований на 1 листопада, тому зірковий новачок не міг у ньому зіграти. Так все ж представникам «Флоріани» вдалося знайти привід, щоб перенести на тиждень гру проти головного конкурента «Сліми Вондерерс». У підсумку Марат зіграв у тому матчі, що завершився нічиєю з рахунком 1:1[12]. Перед товариським матчем проти угорської «Хунгарії» Марат став граючим тренером команди, змінивши англійця Джорджа Бонда[13]. «Флоріана» провела хороший матч проти сильної угорської команди, а одним з кращих був Марат. Але саме Леопольд допустив прикру помилку, після якої нападник «Хунгарії» Ласло Чех забив єдиний гол у матчі[13]. Найбільш відомим гравцем «Флоріани» був чехословацький півзахисник Рудольф Крчіл, срібний призер чемпіонату світу 1934 року. Клуб Марата і Крчіла у підсумку став чемпіоном Мальти сезону 1936/37[14]. Також команда стала переможцем престижного у ті часи на Мальті кубка Кассара, участь у якому брали дві найсильніші команди країни і два клуби, складених з англійських військових на Мальті. У 1937 році «Флоріана» перемогла в півфіналі команду Стрілецької бригади — 1:1 (Марат забив у свої ворота) і 2:0 в переграванні. У фіналі клуб Леопольда розгромив з рахунком 7:0 «Гіберніанс», а героєм матчу став мальтійський нападник Ченсу Фріггіері[15].

У сезоні 1937/38 Марат повернувся до «Серветта», де граючим тренером був Андре Абегглен. Вдруге у своїй кар'єрі зіграв у фіналі кубка Швейцарії. Як і чотирма роками раніше, у фіналі «Серветт» грав проти «Грассгоппера», тренером якого був колишній напарник Леопольда по лінії захисту клуба Карл Раппан. Команди розіграли результативну нічию 2:2, а у переграванні перемогу святкував «Грассгоппер» з рахунком 5:1[16].

В 1931 році виступав у складі збірної Відня. Австрійська команда перемогла у гостях збірну Праги з рахунком 5:2, а Марат відзначився забитим голом на 19-й хвилині матчу[17]. Також був учасником матчу проти німецької команди «Нюрнберг», підсиленої одним гравцем «Фюрта»[18].

• Профіль (анг.). Процитовано 19 серпня 2019.