Леонард Маху

У складі «Ферст Вієнни» виступав з 1928 по 1940 рік. Грав переважно на позиції лівого півзахисника, при потребі міг зіграти лівого крайнього нападника. Розпочав виступи у першій команді під час сезону 1928-29. Того року «Вієнна» вперше у своїй історії здобула кубок Австрії. У вирішальній грі команда перемогла «Рапід» з рахунком 3:2. Завдяки перемозі у кубку Австрії, клуб дебютував у кубку Мітропи влітку 1929 року. В чвертьфіналі «Вієнна» перемогла чемпіона Угорщини «Хунгарію» (4:1 і 1:0), але уже з Антоном у півфіналі поступилась чемпіону Чехословаччини «Славії» — 3:2, 2:4[2].

У 1930 році «Вієнна» посіла третє місце у чемпіонаті і вдруге поспіль перемогла у національному кубку. У фінальній грі Маху не грав, хоча грав в усіх попередніх матчах, а у півфіналі проти «Рапіду» (4:0) був вилучений з поля на 57-й хвилині[3]. Як володар кубка країни 1930 року, «Вієнна» взяла участь у двох міжнародних турнірах. Спочатку клуб зіграв у Кубку Націй, міжнародному турнірі, що відбувся влітку 1930 року в Женеві, організований місцевою командою «Серветт». Участь у Кубку Націй узяли діючі чемпіони або володарі кубків своїх країн, за винятком Іспанії. «Вієнна» перемогла швейцарський «Серветт» (7:0) і німецький «Фюрт» (7:1), у півфіналі поступилась чемпіону Чехословаччини «Славії» (1:3), а у матчі за третє місце вдруге переграла «Серветт» з рахунком 5:1[4]. В липні також зіграв у кубку Мітропи, де його команда у першому раунді поступилась чехословацькій «Спарті» (1:2, 2:3)[5].

У сезоні 1930/1931 «Вієнна» вперше у своїй історії завоювала титул чемпіона Австрії. Клуб на два очка випередив «Адміру» і на три «Рапід»[6]. На рахунку Маху у тому сезоні участь в дев'яти матчах чемпіонату (з 18 можливих), у яких він забив 3 голи. Основу «Ферст Вієнни» складали: воротар Карл Горешовський, захисники Карл Райнер і Йозеф Блум, півзахисники Леопольд Гофманн, Віллібальд Шмаус, Отто Каллер і Леонард Маху, нападники Антон Брозенбауер, Йозеф Адельбрехт, Фрідріх Гшвайдль, Густав Тегель, Леопольд Марат і Франц Ердль[7].

Переможно виступила команда у кубку Мітропи 1931 року. Клуб завершив змагання зі стовідсотковим показником у вигляді шести перемог у шести матчах. В чвертьфіналі «Вієнна» перемогла угорський «Бочкаї» (3:0 і 4:0). У півфінальних матчах клуб двічі переміг італійську «Рому» 3:2 і 3:1 без участі Леонарда. У фіналі кубка зійшли дві австрійських команди — чемпіон країни «Ферст Вієнна» і володар кубка ВАК, у складі якого виступав найсильніший австрійський воротар того часу Рудольф Гіден, а також інші австрійські зірки — Карл Сеста, Георг Браун, Гайнріх Мюллер та інші. Маху повернувся в склад, граючи у півзахисті з Шмаусом і Гофманном. У домашній грі «Вієнна» вирвала перемогу з рахунком 3:2 після автоголу захисника ВАКу Йоганна Бехера на 87-й хвилині гри. У матчі-відповіді команда Блума вдруге переграла суперника з рахунком 2:1 завдяки дублю у першому таймі нападника Франца Ердля.

Чемпіонат 1931/32 «Вієнна» завершила на другому місці, пропустивши вперед себе «Адміру». У кубку Мітропи клуб дістався півфіналу. В чвертьфіналі команда зустрічалась з угорським «Уйпештом». В першому матчі австрійці вдома перемогли 5:3, а матчі-відповіді досягнули прийнятного нічийного результату з рахунком 1:1. У півфіналі «Вієнна» зустрічалася з італійською «Болоньєю». Враховуючи те, що учасники другого півфіналу «Ювентус» (Турин) і «Славія» (Прага) були дискваліфіковані, переможець двобою між «Вієнною» і «Болоньєю» фактично ставав переможцем турніру. У першій грі в Італії господарі здобули перемогу з рахунком 2:0. У матч-відповіді у Відні нападник австрійців Франц Шенветтер відзначився голом на самому початку гри, але на більше команда не спромоглася, тому результат 1:0 на користь господарів приніс загальну перемогу італійській команді[8].

У сезоні 1932/33 «Ферст Вієнна» вдруге стала чемпіоном, а Маху зіграв в 20-ти матчах турніру, в яких забив 2 голи. У кубку Мітропи команда у першому раунді поступилась за сумою двох матчів італійській «Амброзіані-Інтер» (1:0, 0:4). У наступних сезонах Леонард стабільно виступав у основі клубу, з яким у чемпіонаті завоював «срібло» і ще дві «бронзи». Виступав у матчах кубка Мітропи 1935, 1936 (забив гол з пенальті у грі проти «Амброзіани-Інтер» у чвертьфіналі) і 1937 років.

В 1937 році втретє у кар'єрі завоював кубок Австрії. Брав участь в усіх п'яти матчах турніру в тому числі у фіналі проти команди Вінер Шпорт-Клуб (2:0)[9].

Після приєднання Австрії до Німеччини грав у складі «Вієнни» в Гаулізі Остмарк. У 1939 році виступав у кубку Німеччини в грі проти «Герти» (2:3)[10].

У 1940—1942 роках грав у команді «Ваккер». Зокрема, забив гол у матчі кубка Німеччини 1941 року проти «Аустрії» (2:6)[11]. В чемпіонаті того ж року забив у ворота команди «Пост» (Відень) (4:0)[12].

23 березня 1930 року зіграв свій єдиний офіційний матч у складі національної збірної Австрії. У товариському поєдинку австрійці зіграли в нічию 2:2 зі збірною Чезословаччини. П'ять гравців «Вієнни» грали у цьому матчі, серед яких вся лінія півзахисту: Каллер — Гофманн — Маху, а також захисник Райнер і правий форвард Брозенбауер[13].

Також грав у складі збірної Відня. Враховуючи те, що всі найсильніші австрійські футболісти виступали у віденських клубах, збірна Відня була фактично тією ж збірною Австрії, тільки з більш розширеним списком гравців. І тренував команду той самий наставник — знаменитий Гуго Майсль. Зіграв у двох матчах 1933 року проти Праги (0:2) і Парижу (4:1)[14]. Також у 1934 році зіграв у складі збірної Австрія-Б у поєдинку проти збірної Італія-Б, що завершився поразкою з рахунком 0:2[15].