Антон Брозенбауер

З юнацького років грав у команді «Брігіттенауер». У сезоні 1927/1928 році дебютував у складі команди у лізі 1, швидко став гравцем основи, зігравши у тому сезоні 19 матчів, у яких забив 5 голів[1]. Під час зимової перерви сезону 1928/29 разом з ще одним нападником Яном Студенніком перейшов у більш сильну команду «Ферст Вієнну». У 1929 році «Вієнна» стала лише сьомою у чемпіонаті, але вперше у своїй історії здобула кубок Австрії. На шляху до фіналу Брозенбауер забив три голи у чотирьох матчах[2]. У вирішальній грі «Вієнна» перемогла «Рапід» з рахунком 3:2 без участі Антона, який не зіграв через травму. Завдяки перемозі у кубку Австрії, клуб дебютував у кубку Мітропи влітку 1929 року. В чвертьфіналі «Вієнна» все ще без Брозенбауера перемогла чемпіона Угорщини «Хунгарію» (4:1 і 1:0), але уже з Антоном у півфіналі поступилась чемпіону Чехословаччини «Славії» — 3:2, 2:4[3].

У 1930 році «Вієнна» посіла третє місце у чемпіонаті і вдруге поспіль перемогла у національному кубку. У фінальній грі команда Антона виграла з рахунком 1:0 у «Аустрії» завдяки голу Фрідріха Гшвайдля на 77-й хвилині[4]. Як володар кубка країни 1930 року, «Вієнна» взяла участь у двох міжнародних турнірах. Спочатку клуб зіграв у Кубку Націй, міжнародному турнірі, що відбувся влітку 1930 року в Женеві, організований місцевою командою «Серветт». Участь у Кубку Націй узяли діючі чемпіони або володарі кубків своїх країн, за винятком Іспанії. «Вієнна» перемогла швейцарський «Серветт» (7:0) і німецький «Фюрт» (7:1), у півфіналі поступилась чемпіону Чехословаччини «Славії» (1:3), а у матчі за третє місце вдруге переграла «Серветт» з рахунком 5:1[5]. Брозенбауер зіграв в усіх чотирьох матчах на позиції правого крайнього нападника, голів не забивав. В липні також зіграв у кубку Мітропи, де його команда у першому раунді поступилась чехословацькій «Спарті» (1:2, 2:3)[6].

У сезоні 1930/1931 «Вієнна» вперше у своїй історії завоювала титул чемпіона Австрії. Клуб на два очка випередив «Адміру» і на три «Рапід»[7]. На рахунку Брозенбауера у тому сезоні дев'яти матчах чемпіонату, у яких він забив 1 гол. Основу «Ферст Вієнни» складали: воротар Карл Горешовський, захисники Карл Райнер і Йозеф Блум, півзахисники Леопольд Гофманн, Віллібальд Шмаус, Отто Каллер і Леонард Маху, нападники Антон Брозенбауер, Йозеф Адельбрехт, Фрідріх Гшвайдль, Густав Тегель, Леопольд Марат і Франц Ердль[8].

Переможно виступила команда у кубку Мітропи 1931 року. Клуб завершив змагання зі стовідсотковим показником у вигляді шести перемог у шести матчах. Брозенбауер вперше вийшов на поле у півфінальному матчі проти італійської «Роми», що завершився виїзною перемогою австрійців з рахунком 3:2. У матчі-відповіді уже на самому початку Брозенбауер і італієць Д'Аквіно отримали вилучення[9]. Матч у неповних складах приніс перемогу «ВІєнні» з рахунком 3:1. У фіналі кубка зійшлися дві австрійських команди — чемпіон країни «Ферст Вієнна» і володар кубка ВАК, у складі якого виступав найсильніший австрійський воротар того часу Рудольф Гіден, а також інші австрійські зірки — Карл Сеста, Георг Браун, Гайнріх Мюллер та інші. У домашній грі «Вієнна» вирвала перемогу з рахунком 3:2 після автоголу захисника ВАКу Йоганна Бехера на 87-й хвилині гри. У матчі-відповіді команда Антона вдруге переграла суперника з рахунком 2:1 завдяки дублю у першому таймі нападника Франца Ердля[10].

Чемпіонат 1931/32 «Вієнна» завершила на другому місці, пропустивши вперед себе «Адміру». У кубку Мітропи клуб дістався півфіналу. В чвертьфіналі команда зустрічалась з угорським «Уйпештом». В першому матчі австрійці вдома перемогли 5:3, а матчі-відповіді досягнули прийнятного нічийного результату з рахунком 1:1 завдяки голу Брозенбауера на 40-й хвилині. У Півфіналі «Вієнна» зустрічалася з італійською «Болоньєю». Враховуючи те, що учасники другого півфіналу «Ювентус» (Турин) і «Славія» (Прага) були дискваліфіковані, переможець двобою між «Вієнною» і «Болоньєю» фактично ставав переможцем турніру. У першій грі в Італії господарі здобули перемогу з рахунком 2:0. У матч-відповіді у Відні нападник австрійців Франц Шенветтер відзначився голом на самому початку гри, але на більше команда не спромоглася, тому результат 1:0 на користь господарів приніс загальну перемогу італійській команді[11].

У сезоні 1932/33 «Ферст Вієнна» вдруге стала чемпіоном, а Брозенбауер зіграв в усіх 22-х матчах турніру, в яких забив 4 голи. У кубку Мітропи команда у першому раунді поступилась за сумою двох матчів італійській «Амброзіані-Інтер» (1:0, 0:4). У двох наступних сезонах Антон стабільно виступав у основі клубу, що посів четверте і третє місця відповідно. У сезоні 1935/36 Брозенбауер порвав зв'язки. Через цю травму він уже повноцінно не повернувся до гри.

У осінній частині сезону 1937/38 зіграв 5 матчів у складі клубу «Відень», відзначившись одним забитим голом[12]. Також у часи Другої світової війни періодично виходив у складі «Вієнни», зокрема у сезоні 1942/43. Відзначився забитим голом у 1/8 фіналу матчу фінального турніру чемпіонату Німеччини проти ЛСВ «Рейнеке-Бріг», що завершився перемогою команди Антона з рахунком 8:0[13].

1930 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Австрії у поєдинку проти збірної Чехословаччини. Виступав на звичній позиції правого крайнього нападника, а сам матч завершився внічию 2:2[14]. Того ж року також грав у двох товариських матчах зі збірною Угорщини, що завершились двома поразками з рахунками 1:2 і 2:3. Ще одного разу зіграв у збірній у 1933 році в матчі проти Бельгії (4:1).

Також Йозеф грав у кількох матчах збірної, що не входять до офіційного реєстру. Так у 1920 році він у складі команди Австрія-В був учасником поєдинку проти збірної Німецької Богемії, що завершився перемогою команди Блума з рахунком 2:1[15]. А у 1927 році виступав у матчі, що проходив під вивіскою Вибір Австрії — Вибір Чехословаччини, що завершився внічию 1:1[16].

Також грав у складі збірної Відня. Враховуючи те, що всі найсильніші австрійські футболісти виступали у віденських клубах, збірна Відня була фактично тією ж збірною Австрії, тільки з більш розширеним списком гравців. І тренував команду той самий наставник — знаменитий Гуго Майсль. Дебютував у 1930 році у грі проти збірної Південної Німеччини (3:0)[17]. Також грав у поєдинках проти Белграду (4:1, 1931) і Будапешта (6:0, 1932)[18]. У 1932 році зіграв у матчі збірної Австрія-В проти команди Італія-В (0:2)[19].