Карл Райнер (футболіст)

У складі «Ферст Вієнни» розпочав виступи сезоні 1921–1922, зігравши чотири матчі, а уже з наступного розіграшу став незмінним гравцем основи. Понад 10 років його постійним партнером по лінії захисту був Йозеф Блум, капітан команди. Ця ж зв'язка буде регулярно використовуватися і тренерами національної збірної Австрії. Райнер виступав на позиції правого захисника, а Блум — лівого.

Під керівництвом тренера Йоганна Студнічки «Вієнна» у 1923 році стала четвертою у чемпіонаті, а уже за рік піднялась на срібний п'єдестал пошани, а ще за рік у 1925 році стала третьою. Крім пари захисників, провідними гравцями клубу тоді також були Роберт Сойферт, Карл Курц, Антонін Булла, Густав Чренка, Йозеф Горейс, Отто Гесс, а також молоді Фрідріх Гшвайдль і Леопольд Гофманн. Знову другою команда стала у 1926 році під керівництвом Ріхарда Кона. Також клуб двічі виходив до фіналу національного кубку у 1925 і 1926 роках, обидва рази поступаючись команді «Аматоре» (пізніше — «Аустрія») з рахунком 1:3 і 3:4 відповідно. У тому ж 1926 році головним тренером «Вієнни» став колишній нападник команди Фердинанд Фрітум, що керуватиме командою до 1935 року. Під його тренерським началом команда почала здобувати трофеї. У 1929 році «Вієнна» стала лише сьомою у чемпіонаті, але вперше у своїй історії здобула кубок Австрії. У вирішальній грі «Вієнна» перемогла «Рапід» з рахунком 3:2, завдяки голам Гібіша, Герольда і Гшвайдля[1]. Завдяки перемозі у національному кубку, клуб дебютував у кубку Мітропи влітку 1929 року. В чвертьфіналі «Вієнна» перемогла чемпіона Угорщини «Хунгарію» (4:1 і 1:0), але у півфіналі поступилась чемпіону Чехословаччини «Славії» — 3:2, 2:4[2].

У 1930 році «Вієнна» посіла третє місце у чемпіонаті і вдруге поспіль перемогла у національному кубку. У фінальній грі команда Райнера перемогла з рахунком 1:0 «Аустрію» завдяки голу Фрідріха Гшвайдля на 77-й хвилині[3]. Як володар кубка країни 1930 року, «Вієнна» взяла участь у двох міжнародних турнірах. На початку літа клуб зіграв у Кубку Націй, міжнародному турнірі, що відбувся влітку 1930 року в Женеві, організований місцевою командою «Серветт». Участь у Кубку Націй узяли діючі чемпіони або володарі кубків своїх країн, за винятком Іспанії. «Вієнна» перемогла швейцарський «Серветт» (7:0) і німецький «Фюрт» (7:1), у півфіналі поступилась чемпіону Чехословаччини «Славії» (1:3), а у матчі за третє місце вдруге переграла «Серветт» з рахунком 5:1[4]. В липні Райнер також зіграв у кубку Мітропи, де його команда у першому раунді поступилась чехословацькій «Спарті» (1:2, 2:3)[5].

У сезоні 1930/1931 «Вієнна» вперше у своїй історії завоювала титул чемпіона Австрії. Клуб на два очка випередив «Адміру» і на три «Рапід»[6]. На рахунку Райнера у тому сезоні участь в усіх 18 матчах чемпіонату, у яких він забив 1 гол. Основу «Ферст Вієнни» складали: воротар Карл Горешовський, захисники Карл Райнер і Йозеф Блум, півзахисники Леопольд Гофманн, Віллібальд Шмаус, Отто Каллер і Леонард Маху, нападники Антон Брозенбауер, Йозеф Адельбрехт, Фрідріх Гшвайдль, Густав Тегель, Леопольд Марат і Франц Ердль[7].

Переможно виступила команда і у кубку Мітропи 1931 року. Клуб завершив змагання зі стовідсотковим показником у вигляді шести перемог у шести матчах. В чвертьфіналі «Вієнна» перемогла угорський «Бочкаї» (3:0 і 4:0). У півфінальних матчах клуб двічі переміг італійську «Рому» 3:2 і 3:1[8]. У фіналі кубка зійшли дві австрійських команди — чемпіон країни «Ферст Вієнна» і володар кубка ВАК, у складі якого виступав найсильніший австрійський воротар того часу Рудольф Гіден, а також інші австрійські зірки — Карл Сеста, Георг Браун, Гайнріх Мюллер та інші. У домашній грі «Вієнна» вирвала перемогу з рахунком 3:2 після автоголу захисника ВАКу Йоганна Бехера на 87-й хвилині гри. У матчі-відповіді команда Блума вдруге переграла суперника з рахунком 2:1 завдяки дублю у першому таймі нападника Франца Ердля.

Чемпіонат 1931/32 «Вієнна» завершила на другому місці, пропустивши вперед себе «Адміру». У кубку Мітропи клуб дістався півфіналу. В чвертьфіналі команда зустрічалась з угорським «Уйпештом». В першому матчі австрійці вдома перемогли 5:3, а матчі-відповіді досягнули прийнятного нічийного результату з рахунком 1:1. У півфіналі «Вієнна» зустрічалася з італійською «Болоньєю». Враховуючи те, що учасники другого півфіналу «Ювентус» (Турин) і «Славія» (Прага) були дискваліфіковані, переможець двобою між «Вієнною» і «Болоньєю» фактично ставав переможцем турніру. У першій грі в Італії господарі здобули перемогу з рахунком 2:0. У матч-відповіді у Відні нападник австрійців Франц Шенветтер відзначився голом на самому початку гри, але на більше команда не спромоглася, тому результат 1:0 на користь господарів приніс загальну перемогу італійській команді[9].

У сезоні 1932/33 «Ферст Вієнна» вдруге стала чемпіоном, а Райнер зіграв в усіх 22-ох матчах турніру. На початку змагань, зігравши лише три матчі, команду залишив капітан команди і незмінний партнер Карла по лінії захисту — Йозеф Блум. Капітанська пов'язка перейшла до Райнера, а його новим партнером у захисті став Віллібальд Шмаус, що раніше грав у півзахисті. У кубку Мітропи 1933 «Вієнна» у першому раунді поступилась за сумою двох матчів італійській «Амброзіані-Інтер» (1:0, 0:4). У наступних сезонах Карл стабільно виступав у основі клубу, з яким у чемпіонаті завоював «срібло» і ще дві «брдві «бронзи». Виступав у матчах кубка Мітропи 1935, 1936 і 1937 років.

В 1937 році втретє в кар'єрі завоював кубок Австрії. Брав участь в усіх п'яти матчах турніру в тому числі у фіналі проти команди Вінер Шпорт-Клуб (2:0)[10]. Залишив команду після завершення сезону 1937-38. Всього на його рахунку 336 матчів і 6 голів у чемпіонаті Австрії, 53 матчі і 1 гол у національному кубку, 29 матчів (14 з яких у ролі капітана) у Кубку Мітропи.

1924 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Австрії у поєдинку проти збірної Угорщини (2:2).

Загалом у 1924—1935 роках зіграв у складі національної команди 36 матчів, у десяти був капітаном команди.

Також регулярно грав у складі збірної Відня. Враховуючи те, що всі найсильніші австрійські футболісти виступали у віденських клубах, збірна Відня була фактично тією ж збірною Австрії, тільки з більш розширеним списком гравців. І тренував команду той самий наставник — знаменитий Гуго Майсль.