Лехнівка (Баришівський район)

Лехні́вка — село в Україні, у Баришівському районі Київської області. Населення становить 1457 осіб.

село Лехнівка
Герб
Різдво-Іоано-Предтеченська церква (дер.), 1877 р.
Різдво-Іоано-Предтеченська церква (дер.), 1877 р.
Країна  Україна
Область Київська область
Район/міськрада Баришівський
Рада Лехнівська сільська рада
Облікова картка Лехнівка 
Основні дані
Засноване 1621
Населення 1457
Площа 3,65 км²
Густота населення 399,18 осіб/км²
Поштовий індекс 07532
Телефонний код +380 4576
Географічні дані
Географічні координати 50°22′42″ пн. ш. 31°32′43″ сх. д.
Середня висота
над рівнем моря		 122 м
Водойми р. Недра
Місцева влада
Адреса ради 07532, c. Лехнівка, бульвар Центральний, 14а
Карта
Лехнівка
Лехнівка
Мапа

 Лехнівка у Вікісховищі

Географія

Село розташоване на лівому березі річки Недра (басейн Дніпра). Займає площу 3,65 км².

Історія

За даними на 1859 рік у власницькому та козацькому селі, центрі Лехнівської волості Переяславського повіту Полтавської губернії, мешкало 1164 особи (608 чоловічої статі та 556 — жіночої), налічувалось 188 дворових господарств, існувала православна церква та волосне правління[1].

Станом на 1885 рік у колишньому державному та власницькому селі мешкало 1430 осіб, налічувалось 268 дворових господарств, існували православна церква, школа, 4 постоялих будинки, лавка та 47 вітряних млинів[2].

За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 1702 осіб (822 чоловічої статі та 880 — жіночої), з яких 1687 — православної віри[3].

Село постраждало від Голодомору 1932-1933 років, геноциду, проведеного радянською владою. Перед початком колективізації у Лехнівці мешкав 1881 житель, село підпорядковувалось райцентру м. Березань. 1930-ті роки у селі розпочалися із розкуркулення. Зокрема 32 куркульські господарства були конфісковані, самі ж родини було депортовано за межі України, передусім у Сибір. Майно розкуркулених було передане створеним колгоспам імені Косіора та імені Роговця. Про масштаби голодомору в селі можна судити з того, що навіть через 6 років після трагедії за даними перепису населення 1939 року там мешкало лише 1416 жителів, у тому числі 682 осіб чоловічої статі, та 734 жіночої. У 1996 році було укладено на основі свідчень жителів Худоби Г.М., 1915 р.н.; Костюк О.М.,1913 р.н.; Чеснішої М.О., 1923 р.н., та інших мартиролог жителів с. Лехнівки – жертв Голодомору 1932-1933 років Зокрема встановлено такі імена загиблих: Бобро Г.І., Петренко І.І., Петренко П.Ф., Тоцький Г.В., Чесніший О.І., Чесніша О.П. і їхні діти – Чесніший Й.О., Чесніший П.О[4].

Братська могила воїнів Радянської Армії та пам'ятний знак на честь воїнів-односельців, які загинули в роки Великої Вітчизняної війни, село Лехнівка, у парку

Населення

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 1549 осіб, з яких 687 чоловіків та 862 жінки.[5]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 1456 осіб.[6]

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[7]

МоваВідсоток
українська 96,84 %
російська 3,02 %
білоруська 0,14 %

Видатні уродженці
  • Тоцький Леонід Григорович — український художник.
  • Тоцький Федір Якович (1876 - ?) - видатний український громадський діяч у Харбіні (Китай), один із засновників українського громадського життя в Китаю
  • Тоцька Олена Парфентіївна (1879 - ?) - українська громадська діячка у Харбіні
  • Тоцький Гаврило Федорович (1902-1979) - український громадський діяч у Харбіні та Шанхаю
  • Тоцький Григорій Федорович (1904 - ?) - український громадський діяч у Харбіні
  • Тоцький Семен Федорович (1900 - ?) - український громадський діяч у Харбіні

Примітки
  1. рос. дореф. Полтавская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніямъ 1859 года, томъ XXXIII. Изданъ Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства Внутренних Дѣлъ. СанктПетербургъ. 1862 — 263 с., (код 3195)
  2. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)
  3. рос. дореф. Населенныя мѣста Россійской Имперіи в 500 и болѣе жителей съ указаніем всего наличнаго въ них населенія и числа жителей преобладающихъ вѣроисповѣданій по даннымъ первой всеобщей переписи 1897 г. С-Петербург. 1905. — IX + 270 + 120 с., (стор. 1-173)
  4. Національна книга пам'яті жертв Голодомору 1932-1933 років в Україні: Київська область. — «Буква», 2008. - с. 41
  5. Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Київська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 15 листопада 2019.
  6. Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Київська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 15 листопада 2019.
  7. Розподіл населення за рідною мовою, Київська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 15 листопада 2019.

Посилання


This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.