Тоцький Леонід Григорович

Народився 12 лютого 1932 року в селі Лехнівці (нині Броварський район Київської області, Україна). Навчавсяв в Київському училищі прикладного мистецтва. Його педагогами були Володимир Бондаренко, Григорій Довженко, Дмитро Шавикін, Григорій Синиця. Після закінчення училища почав працювати в команді реставраторів під керівництвом Луки Петровича Калениченка, які виконували роботу з рятування й реставрації мозаїк і фресок ХІ століття Софійського собору у Києві[1].

У 1965 році закінчив Київський державний художній інститут, де навчався зокрема у Лева Вітковського. Працював у Київському творчо-виробничому комбінаті «Художник» Національної спілки художників України.

Жив у Києві, в будинку на вулиці Празькій, № 32, квартира 35[3], потім в будинку на проспекті Петра Григоренка, № 3а, квартира 24[4].

Помер 5 лютого 2022 року[5].

Працював в галузі монументально-декоративного мистецтва. Серед робіт:

• оформлення вестибюля і фасадів Інституту теоретичної фізики імені М. М. Боголюбова НАН України (1970)[1];
• розписи, мозаїка, вітражі, ковка у санаторіях «Бердянськ», «Лазурний» (1972—1978);
• оформлення церкви Благовіщення в павільйоні над Золотими воротами (1983)[1];
• реставрація картин Сергія Васильківського в будинку Полтавського земства (1991—1997);

Був головним художником з відновлення мозаїк і розписів центрального нефу Михайлівського Золотоверхого собору (1999)[6].

За його участю виконані:

• мозаїка склепіння вестибюля Київського залізничного вокзалу (2003);
• оздоблення фасаду нової будівлі Академічного лялькового театру (2005);
• оздоблення фасаду дитячої лікарні Печерського району (12 мозаїчних композицій і герб Печерського району) (2005);
• мозаїки «Андрій Первозваний» і «Святий Володимир» на фасаді Покровського храму на Оболоні (2005);
• мозаїка «Святий Миколай» на східному фасаді церкви Святого Миколи на воді біля Річкового вокзалу (2006);
• ковані ворота для Національного академічного драматичного театру імені Івана Франка (2006);
• два пам'ятники чорнобильцям у меморіальному комплексі в Дарниці (2006);
• мозаїчні розписи храму Миколи Святоші неподалік станції метро «Лісова» (2012).

У 2016 році працював над відновленням-реконструкцією мозаїчної підлоги Михайлівського собору Видубицького монастиря кінця ХІ століття[1].

Створив серію мозаїчних портретів історичних діячів України — великих київських князів Володимира Великого і Ярослава Мудрого, гетьмана Івана Мазепи, Тараса Шевченка, Михайла Грушевського, Лесі Українки[1].