Лисенко Сергій Петрович

Одразу після Революції Гідності був направлений з підрозділом у Крим, де російські окупанти готували псевдореферендум для легітимації анексії півострова.

В зоні бойових дій на Сході провів тривалий час, виконуючи спеціальні завдання. Загін Лисенка взяв під контроль аеродром у Краматорську, брав участь у бойових діях із визволення Слов'янська від терористів. Разом з іншими вояками забезпечив евакуацію тіла загиблого генерала Кульчицького, захистивши територію падіння вертольоту від російських бойовиків[1].

23 липня 2014 в ході виконання бойових вильотів на прикриття українських військ в районі кордону два українські штурмовики Су-25 були збиті російською ППО, і 3-му полку спецпризначення було поставлене завдання послати дві групи в район падіння і знайти льотчиків.[2]

28 липня під час вдалої спецоперації підполковник Лисенко разом із ще чотирма побратимами врятували одного з пілотів СУ-25 і продовжили пошук іншого, за що Президент доручив міністру оборони представити всіх бійців і пілота до нагороди.

Під вечір 28-го липня спецпризначенці під загальним командуванням Сергія Лисенка (18 чоловік — дві розвідгрупи по 8 бійців під командуванням капітанів Кирила Андреєнка і Тараса Карпи та двоє водіїв «Уралів») вийшли до занедбаної ферми на околицях села Латишеве.[2] Місцевий житель, 61-річний Микола Бутрименко, власник ферми і активний член «Партії регіонів», тепло зустрів українських бійців і запевнив, що ніяких банд терористів поряд немає. Він запропонував заночувати в його ангарі[3], а сам під приводом необхідності провідати дружину у лікарні, поїхав до Сніжного, де повідомив командування терористів про розташування українських бійців.[3] Проти бійців спецназу була висунута потужна мобільна група під прикриттям одного танку та двох БТРів.[2]

Зранку 29 липня бойова охорона помітила колонну бойовиків, але на бронетехніці були нанесені розпізнавальні знаки ЗСУ, тому командир групи не відреагував належним чином, а бойовики мали змогу оточити ферму. Терористи висунули ультиматум. Після наради було вирішено, що капітан Тарас Карпа здасться у полон, щоб врятувати життя — у нього в березні 2014 року народився син. Він вийшов із піднятими руками, але не пройшов і 50 метрів як був розстріляний чергою з кулемета. Після цього українські спецпризначенці прийняли рішення йти на прорив. Один з «Уралів», вибивши ворота, помчав у поле. А інший повернув направо і просувався вздовж огорожі. Перший підбили і він вибухнув, а інший розстріляли. В результаті бою з переважаючими силами противника у кіровоградських спецпризначенців було 8 вбитих: підполковник Сергій Лисенко, капітан Кирило Андреєнко, старшина Олексій Глобенко, старшина Андрій Шершень, сержант Анатолій Бузуляк, старші солдати Лев Панков, Ярослав Шимчик та Роман Рикалов (вважався зниклим безвісти). 7 поранених потрапили у полон, двоє з них були тяжко поранені (капітан Карпа і водій «Уралу» старший солдат Сергій Гришин) та померли згодом. Четверо чатових із боєм вийшли до своїх.[2]

7 серпня з підполковником прощались у Кропивницькому[4][5]. 8 серпня похований на Алеї слави кладовища Коломиї[6].

Залишилися батьки Теодора і Петро Лисенки, сестра Тетяна та син 2005 р.н., який після розлучення батьків мешкає з матір'ю в Криму[7].

Наказом Міністра оборони України № 714 від 24 вересня 2015 року Сергію Лисенку посмертно присвоєне військове звання полковника[8].

27 червня 2016 було затримано зрадника Бутрименка, який навів російських терористів на місце розташування українського підрозділу[9].