Литвинів

Литвинів та ще існуючий монастир (кляштор на мапі) Василіан в лісі на мапі XVIII століття.

Село Литвинів належить до найдавніших поселень Підгаєччини. Поблизу села виявлено археологічні пам'ятки давньоруської культури — залишки городища з XI–XIII ст., а також хроніки та записи з попередніх віків. Можна припустити, що Литвинів був у давні часи містечком, яке після багаторазового знищення татарами не відбудувалося, а залишилося селом.

Перша писемна згадка — 8 лютого 1440 року у протоколах галицького суду[2]. 2 травня 1476 року[3] — фундаційна грамота на костел дідича Яна Бучацького-Литвинівського, сина теребовельського старости Яна (Івана) Бучацького). У 15 ст. мало статус містечка. У XIV–XV ст. маєтки навколо Литвинова посідала могутня родина Бучацьких гербу Абданк. Ян (Іван) Бучацький зробив запис на костел і парафію при ньому. Будівництво костелу датується 1476 роком. Пізнішими дідичами села були Мушинські, Янковські, наприкінці XIX ст. — Літинські.

Про Литвинів, українське містечко, що його, під час одного з численних татарських нападів, повністю спалено, мешканців вирізано або забрано в ясир, збереглася згадка 1476 р. В одних джерелах вказується, що в період Галицько-Волинської держави був заснований недалеко села монастир оо. Василіян. За переказами місцевих жителів він був одним з найбільших чоловічих монастирів в Україні. У монастирі навіть провів ніч гетьман Петро Дорошенко перед боєм під Підгайцями. Інші джерела запевняють, що заснування василіянського монастиря згадується в гродських актах і датується XVI ст. Монастир був спалений татарами в 1586 р. Під час пожежі була втрачена фундаційна грамота: за однією версією згоріла у вогні, за іншою — схована монахом у дуплі старого дуба поблизу монастиря, який пізніше згорів від удару блискавки під час грози. Згодом монастир було відбудовано; під час ревізії монастирів 1773 р. литвинівський ігумен о. Шавинський не зміг показати фундаційної грамоти, монастир закрито. Скориставшись цим, 1774 р. тодішня власниця Литвинова стольникова коронна Теофілія Мушинська забрала собі всі монастирські землі. Цінні речі, між ними ікону св. Онуфрія, прославлену чудами, о. Шавинський перевіз до Віцина (Золочівщина) до польського костела оо. Реформаторів, де їх слід було втрачено.

Подальшу долю споруди джерела висвітлюють неоднозначно. Одні стверджують, що монастир розібрано у XVIII ст. за наказом Фрідріха Мошинського, з каменю споруджено двірські палати. Інші — пов'язують факт розбирання стін споруди з іменем дідича Літинського, відтак, знищення святині можна датувати кінцем XIX ст. (коли Литвинів належав родині Літинських). Джерела фіксують наявність поблизу руїн монастиря пам'ятника, на якому, згідно з легендою, був напис: «Тут спочиває Анна Донна Потоцька, що йдучи до гробу сама собі похоронну пісню співала. Воліла дати себе живою поховати, ніж вийти заміж за нелюбого, невіруючого в Бога, пана». Сьогодні вціліли лише руїни однієї стіни колишнього монастиря.

Згадок про існування церкви до середини XVIII ст. в доступних нам джерелах не зафіксовано. Серед мешканців побутує думка, що невелика дерев'яна церква була кілька раз спаленна татарами, тому, можливо, відбудовувалась на новому місці. З 1842 року розпочинає свою історію теперішня церква с. Литвинів.

Отже, особливості історичного розвитку села полягають, насамперед, у тих традиціях, що передавались з покоління в покоління ще з часів Галицько-Волинської держави, коли поблизу села був замок нащадків Данила Галицького. Ці традиції увібрали в себе чернечий дух одного з найбільших монастирів на території України, і проявилася, зокрема, у непокорі панам у зв'язку з вимогою дідичів зруйнувати монастирські стіни. Особливості розвитку даної території сприяли консолідації місцевого населення, що відбилося на подальшому ході історичних подій місцевості.

У 1909–1944 роках селом проходила залізниця Львів — Підгайці.

Діяли «Просвіта», «Сільський господар» та інші українські товариства.

• церква Різдва Пресвятої Богородиці (1842, кам'яна),
• костел (1930-ті рр, кам'яний),
• збереглися залишки:
  • монастиря (15 ст.)
  • моста залізниці Львів — Підгайці.
• хрест скасування панщини 1848 р.,
• встановлено пам'ятні хрести на місті хати Г. Драбата (1992) і проголошення незалежності України (1993),
• насипано символічний курган
• пам'ятник воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні (1967).

Школа у Литвинові

Діють загальноосвітня школа I–III ступенів, клуб, бібліотека, ФАП, лісомисливське господарство.

• Старий Литвинів
• Litwinów in Galizien, Brzeżaner Kreis, Bezirk Kozowa.
• Аерозйомка села, травень 2019р: https://www.youtube.com/watch?v=SWEv4-vUFTg

• Колодницький С., Кунька Г., Уніят В. Литвинів // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2005. — Т. 2 : К — О. — С. 367—368. — ISBN 966-528-199-2.
• Litwinów // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1884. — Т. V. — S. 350. (пол.) — S. 350–351. (пол.)