Лодія

Лодія,[1][2] лодья (дав.-рус. лодья — «човен»)[3] — морське та річкове судно давніх слов'ян.

Варязька лодія на картині М. К. Реріха

Етимологія

Слово лодія, лодья має те ж саме походження, що й лодь, лодка. Споріднене з біл. і рос. лодка, ладья (останнє походить від дав.-рус. лодья, що змінилося внаслідок акання)[4], староцерк.-слов. алъдии, лодии, пол. łódź, łódka, чеськ. lod', словен. ladja. Окрім того, відомі застарілі українські слова, що також пов'язані з лодья: лодя («місце під зовнішнім колесом водяного млина»)[5], лодва («дошка»)[6], лодяк («плавучий млин»)[7]. Вихідною формою є прасл. *oldi- («човен»), що сходить від пра-і.є. *aldh- («видовбана колода») і порівнюється з лит. aldija, eldija («човен»), дав.-ісл. alda («хвиля»), дан. olde і дав.-англ. ealdoþ («корито»)[3].

Опис

Найбільш розповсюдженим типом лодії у східних слов'ян, що здійснювали походи по ріках, Чорному та Каспійському морях, була довбанка, видовбана з великого стовбура дуба чи липи. Для збільшення надводного борту лодію нарощували дошками («набійна лодія»). Мала весла, невеликі вітрила, характеризувалась малою осадкою, яка давала змогу долати пороги. Розміри сягали до 20 м в довжину і 3 м в ширину (зверху). Для перетягування через волоки застосовувались котки чи колеса.

Для бойових дій лодія мала дерев'яний таран. Кінці лодії робили загостреними, що дозволяло їм рухатись як носом, так і кормою, не розвертаючись, що мало велике значення в бойовій обстановці.

Південні лодії могли вміщувати до 60 осіб та до 15 тонн вантажів. На півночі лодія для дальніх морських плавань («заморська лодья») була плоскодонним судном, яке мало палубу для захисту гребців та воїнів, а також вітрильне спорядження. У XIII–XV століттях лодію будували довжиною до 25 м, шириною до 8 м, вантажопідйомністю 200 т та більше, з осадкою 1,2-3 м. Лодії, що використовувались в прибережних районах, мали менші розміри.

Розвиток мореплавства вимагав побудови кораблів великих розмірів. Кільові конструкції виявились при цьому міцнішими та мали кращі мореплавні якості. У зв'язку з цим будівництво лодій у XVIII столітті було припинено.

Примітки
  1. Лодія // Словник української мови : у 20 т. — К. : Наукова думка, 2010—2020.
  2. Лодія. ridnamova.org. Словник мови Стуса.
  3. Етимологічний словник української мови : у 7 т. : т. 3 : Кора — М / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Р. В. Болдирєв та ін ; редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1989. — Т. 3 : Кора — М. — 552 с. — ISBN 5-12-001263-9.
  4. Ладья // Этимологический словарь русского языка. — М.: Прогресс М. Р. Фасмер 1964—1973
  5. Лодя // Словарь української мови : у 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
  6. Лодва // Словарь української мови : у 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
  7. Лодяк // Словарь української мови : у 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.

Джерела
  • Ладья // Советская военная энциклопедия / под ред. Н. В. Огаркова. — М.: Воениздат, 1980. — Т. 4. — 655 с. — (в 8-ми т). — 105 000 экз.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.