Лугове (Дубровицький район)

Раніше називалося Біла.[2][3] Польською мовою згадується як Biała,[6] російською — як Бѣлая.[7]

Селом протікає річка Канал Бениський.^{[джерело?]}

Згідно з дослідженням 2017 року, за яким оцінювалися масштаби антропогенної трансформації території Дубровицького району внаслідок несанкціонованого видобутку бурштину, екологічна ситуація села характеризувалася як «конфліктна».[8]

Біла на мапах

Біла[ком. 1] на російській військово-топографічній мапі 1866—1887 років (рос. дореф.)

Біла[ком. 2] на німецькій карті 1917 року (нім.)

До 1917 року село входило до складу Російської імперії. У 1906 році село входило до складу Висоцької волості Рівненського повіту Волинської губернії Російської імперії.[7] У 1918—1920 роки нетривалий час перебувало в складі Української Народної Республіки.[10][11]

У 1921—1939 роки входило до складу Польщі.[12] У 1921 році село входило до складу гміни Висоцьк Сарненського повіту Поліського воєводства Польської Республіки.[6] 1 січня 1923 року розпорядженням Ради Міністрів Польщі Висоцька гміна вилучена із Сарненського повіту і включена до Столінського повіту.[13] У 1935 році село Біла разом із залізничною станцією Біла та хутором Перса належали до однойменної громади гміни Висоцьк Поліського воєводства.[14]

З 1939 року — у складі Рівненської області УРСР. У роки Другої світової війни деякі мешканці села долучилися до національно-визвольної боротьби.[2]

У 1947 році село Біле разом з хутором Біла підпорядковувалося Більській сільській раді Висоцького району Ровенської області УРСР.[15]

Відповідно до прийнятої в грудні 1989 року постанови Ради Міністрів УРСР село занесене до переліку населених пунктів, які зазнали радіоактивного забруднення внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, жителям виплачувалася грошова допомога.[16] Згідно з постановою Кабінету Міністрів Української РСР, ухваленою в липні 1991 року, село належало до зони гарантованого добровільного відселення.[ком. 3][18] На кінець 1993 року забруднення ґрунтів становило 3,19 Кі/км² (¹³⁷Cs + ¹³⁴Cs), молока — 9,92 мКі/л (¹³⁷Cs + ¹³⁴Cs), картоплі — 1,86 мКі/кг (¹³⁷Cs + ¹³⁴Cs), сумарна доза опромінення — 306 мбер, з якої: зовнішнього — 41 мбер, загальна від радіонуклідів — 265 мбер (з них Cs — 254 мбер).[19]

Станом на 1 січня 2011 року населення села становить 571 особа.[1]

Станом на 1906 рік у селі був 61 двір та мешкало 479 осіб.[7] Станом на 10 вересня 1921 року в селі налічувалося 105 будинків та 629 мешканців, з них: 313 чоловіків та 316 жінок; 600 православних та 29 юдеїв; 600 українців (русинів) та 29 євреїв.[6]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 630 осіб, з яких 315 чоловіків та 315 жінок.[20] На кінець 1993 року в селі мешкало 588 жителів, з них 144 — дітей.[19]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 578 осіб.[21]

Діє Лугівська публічно-шкільна бібліотека, книжковий фонд якої становлять 4532 книги та яка має 2 місця для читання, 1 особу персоналу, кількість читачів — 500 осіб.[29]

У селі діє Лугівська загальноосвітня школа І ступеня.[30] У 2011 році в ній навчалося 39 учнів (із 80 розрахованих) та викладало 8 учителів.[30]

У першій половині XIX століття село належало до греко-католицької парафії церкви Покрови Богородиці села Велюнь Ровенського повіту,[31] а в 1840-х роках та другій половині XIX століття — до православної парафії церкви Покрови Пресвятої Богородиці села Велюнь Висоцької волості.[32]

Наявне відділення поштового зв'язку.[33]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Лугове (Дубровицький район)

• с. Лугове // Облікова картка на офіційному вебсайті Верховної Ради України.