Луков Леонід Давидович
Леонід Давидович Лу́ков (нар. 2 травня 1909, Маріуполь — пом. 24 квітня 1963, Ленінград) — радянський кінорежисер, сценарист. Чоловік актриси Віри Шершньової.
| Луков Леонід Давидович | |
|---|---|
 Зображення | |
| Дата народження | 19 квітня (2 травня) 1909 |
| Місце народження | Маріуполь, Катеринославська губернія, Російська імперія |
| Дата смерті | 24 квітня 1963 (53 роки) |
| Місце смерті | Ленінград, РРФСР, СРСР |
| Поховання | Новодівичий цвинтар |
| Громадянство |
 Російська імперія СРСР |
| Професія | кінорежисер, сценарист |
| Нагороди |
    |
| IMDb | ID 0525725 |
 Луков Леонід Давидович у Вікісховищі | |
Біографічні відомості
Народився 19 квітня [2 травня] 1909 року у місті Маріуполі (тепер Донецька область, Україна). 1928 року закінчив робфак, працював кореспондентом газет Донбасу «Наша правда», «Кочегарка», «Комсомолець України».
Впродовж 1930–1941 років працював режисером Київської кіностудії художніх фільмів; у 1941–1943 роках — у Ташкентській кіностудії, з 1943 року — на Центральній кіностудії дитячих та юнацьких фільмів імені Максима Горькогов в Москві. Член ВКП(б) з 1941 року.
Помер в Ленінграді 24 квітня 1963 року. Похований в Москві на Новодівочому кладовищі (ділянка 8, ряд 28)[1].
Творчість
Фільмографія
Роботу в кіно розпочав у 1927 році сценарієм фільму «Іванко та „Месник“», потім створив в Україні кілька документальних стрічок.
Режисер-постановник:
- 1930: «Накип» / Накипь
- 1931: «Батьківщина моя, комсомол»
- 1931: «Італійка» / Итальянка
- 1931: «Корінці комуни» / Корешки коммуны
- 1932: «Ешелон №…» / Эшелон №…
- 1934: «Молодість» / Молодость
- 1936: «Я люблю» / Я люблю
- 1938: «Директор»/ Директор
- 1939: «Велике життя» / Большая жизнь
- 1942: «Олександр Пархоменко» / Александр Пархоменко
- 1943: «Два бійці» / Два бойца
- 1945: «Це було в Донбасі» / Это было в Донбассе
- 1946: «Велике життя. 2 серія» / Большая жизнь. Вторая серия
- 1947: «Рядовий Олександр Матросов» / Рядовой Александр Матросов
- 1950: «Донецькі шахтарі» / Донецкие шахтёры
- 1954: «Про це не можна забувати» /Об этом забывать нельзя
- 1958: «Різні долі» / Разные судьбы
- 1958: «Олеко Дундич» / Олеко Дундич
- 1961: «Два життя» / Две жизни
- 1964: «Вірте мені, люди» / Верьте мне, люди
Фестивалі
- 1951: МКФ у Карлових Варах — Премія праці (1950 «Донецькі шахтарі»)
- 1955: МКФ у Венеції — участь в основний програмі (1955 «До нового березі»)[2]
Відзнаки
- Заслужений діяч мистецтв Узбецької РСР з 1942 року;
- Сталінські премії:
- Народний артист РРФСР з 1957 року.
- Нагороджений орденом Леніна за фільм «Два бійці».
Примітки
- Новодівоче кладовище.(рос.)
- Енциклопедія вітчизняного кіно: Леонід Луков (рос.)[недоступне посилання з квітня 2019]
Література
- Кино и время. Выпуск 3-й. Режиссеры советского художественного кино. Москва, 1963. — сторінки 166—167 (рос.);
- Сценаристи советского художественного кино. Москва, 1972. — сторінка 212 (рос.);
- Куликов С. И. Леонид Луков. Київ, 1985 (рос.);
- Кино: Энциклопедический словарь / головний редактор С. Й. Юткевич. — Москва : «Советская энциклопедия», 1986. — 640 с.стор. 243. (рос.);
- Митці України : Енциклопедичний довідник / упоряд. : М. Г. Лабінський, В. С. Мурза ; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1992. — С. 371. — ISBN 5-88500-042-5.;
- Мистецтво України : Біографічний довідник / упоряд.: А. В. Кудрицький, М. Г. Лабінський ; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1997. — С. 377. — ISBN 5-88500-071-9.;
- Всемирный биографический Энциклопедический словарь. Москва, 1998. — сторінка 441 (рос.);
- Иллюстрированный Энциклопедический словарь. Москва, 2000. — сторінки 713—714 (рос.).
- Слободян В. Р. Луков Леонід Давидович // Енциклопедія сучасної України : у 30 т. / ред. кол. І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2020. — ISBN 944-02-3354-X.