Лук'янчук Георгій Григорович

Гео́ргій Григо́рович Лук'янчу́к (нар. 3 жовтня 1959(19591003), м. Шепетівка, Хмельницька область) український журналіст і громадський діяч. Голова правління Міжнародного об'єднання «Соловецьке братство».

Лук'янчук Георгій Григорович
Народився 3 жовтня 1959(1959-10-03) (62 роки)
м. Шепетівка, Хмельницька область
Громадянство  Україна
Національність українець
Місце проживання Київ
Діяльність журналіст, громадський діяч
Alma mater Московський державний університет імені М. В. Ломоносова
Посада голова правління Міжнародного об'єднання «Соловецьке братство»
Партія Українська партія

Член Національної спілки журналістів України.

Життєпис

Народився на Хмельниччині. Ще малюком втратив матір і жив у бабусі з дідусем на Житомирщині в селі Дібрівка (нині Дубрівка). Там же закінчив середню школу. В армії служив у ракетних військах стратегічного призначення. Після демобілізації вступив на філософський факультет Московського державного університету, вивчав соціологію. Здобувши вищу освіту, працював на українсько-канадському СП «Кобза». Ще з часів студентства активно долучався до громадської діяльності, а згодом — і до творчої (журналістика).

Від кінця 1980-х — активіст громадських об'єднань (Український молодіжний клуб, асоціація сприяння НРУ), що утворилися в Москві в період «перебудови і гласності». Був серед ініціаторів відновлення бібліотеки української літератури в Москві. У серпні 1991 року, під час подій, пов'язаних зі спробою державного перевороту в СРСР, перебував у складі української сотні оборони Білого дому[1]. Відтак у незалежній Україні був референтом обласної організації НРУ на Житомирщині.

З 2001 року живе в Києві. Учасник громадянської кампанії протестів під гаслом «Україна без Кучми» (2000—2001), Помаранчевої революції (2004—2005) і Євромайдану (2013—2014). Був помічником народного депутата України Юрія Гнаткевича (2007—2012).

Член Української партії, голова її контрольно-ревізійної комісії. Один з очільників громадського руху «Українська патріотична альтернатива», учасник акцій, спрямованих на захист української мови, культури, демократичного розвитку та європейського вибору української нації.

У складі делегацій громадськості брав участь у міжнародних днях пам'яті жертв політичних репресій, відвідував з цією метою меморіали в Левашово (Левашовське меморіальне кладовище, Санкт-Петербург), урочищі Сандармох у Медвеж'єгорському районі Республіки Карелії та на Соловецькому архіпелазі (Архангельська область, РФ), особисто причетний до встановлення на Великому Соловецькому острові 2012 року пам'ятного знака українцям — жертвам репресій тоталітарного режиму.

Голова правління Громадської організації «Міжнародне об'єднання „Соловецьке братство“» (з 2014). Співорганізатор і учасник низки громадських акцій в Україні (проща-2014, мітинги вшанування пам'яті жертв комуністичного терору, толоки на меморіалі «Биківнянські могили» та ін.).

Творчість

Автор публікацій у пресі — в газетах «Слово Просвіти», «Українське слово», «Культура і життя», «Голос України», «Нація і Держава» та ін., журналі «Українська культура», виданнях української діаспори за кордоном. Один з авторів статей і світлин у книжці «Соловецька печаль України» (2016), автор фотоілюстрацій у періодиці та електронних ЗМІ.

Нагороджений почесною грамотою НСЖУ (2019).

Примітки

Джерела

  • Шевченко С. В. Проща-2014 — з молитвою за Україну та її героїв // Наган-країна. — К.: Український пріоритет, 2019. — С. 35—56. ISBN 978-617-7656-44-8
  • Соловецька печаль України : Збірник статей учасників Соловецької прощі — К.: Видавничий дім «Історія в книзі», ТОВ «Сигла», 2016. — 120 с. — ISBN 978-966-2606-03-4

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.