Луцький Остап Михайлович

Луцький Остап Михайлович;
	Сотник
Загальна інформація
Народження	8 листопада 1883; с. Лука, нині Самбірський район
Смерть	8 жовтня 1941 (57 років); м. Котлас, Російська РФСР
Псевдо	«О. Люнатик», «Немирич»
Військова служба
Приналежність	ЗУНР
Війни / битви	Перша світова війна; Українсько-польська війна 1918—1919
Командування
	Шеф штабу IV Золочівської бригади
	Луцький Остап Михайлович у Вікісховищі

Оста́п Миха́йлович Лу́цький (8 листопада 1883, с. Лука, нині Самбірський район, Львівська область, Україна — 8 жовтня 1941, Котлас, Архангельська область, Російська РФСР) — український військовий, політичний і громадський діяч, кооператор, публіцист і поет. Літературний критик, псевдоніми: «О. Люнатик», «Немирич». Брат Мирона, батько Юрія Луцьких. Ад'ютант австрійського архикнязя з династії Габсбургів, полковника Легіону Українських Січових Стрільців Вільгельма Габсбурга-Василя Вишиваного.

Життєпис

Остап Луцький з дружиною Іриною (Орисею) Смаль-Стоцькою

Народився 8 листопада 1883 року в с. Лука,[1][2] нині Самбірський район, Львівська область, Україна (тоді Самбірський повіт, Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина) в родині інтеліґента. Батько походив зі шляхти, був свідомим українцем-господарником,[3] власником маєтку, земельних ділянок у с. Лука.[4][5] Мати походила з українізованого німецького роду, разом з чоловіком мали 8 дітей.[3]

Навчався у народній школі в Луці, яку закінчив, певне, 1892 року. Потім у Бучацькій (нижчі класи), Станиславівській (1 рік), Самбірській (тут склав матуру 1900 року) гімназіях.[3] Студент права Львівського університету, вивчав філософію у Празі та літературу у Краківському університеті. У Кракові разом з Богданом Лепким, Василем Стефаником брав участь у літературно-мистецькому житті. Перші свої твори друкував у часописі «Руслан» (1902). Збірки поезій: Без маски (Коломия, 1903), З моїх днів (Львів, 1905)[6], В такі хвилі (Львів, 1906)[7].

Співорганізатор літературної групи «Молода муза» (1906—1909 р., Львів[2]). Співредактор часопису «Буковина» (1907—1914). Протягом цих років фактично редагував часопис, що дуже позитивно позначилося на якості матеріалів. У ці роки якісно змінилося публіцистичне та літературне наповнення газети. Завдяки активній публікації на сторінках «Буковини» творів «молодомузівців», багато з них швидко стали популярними у тогочасному літературному процесі.

Написав низку літературно-критичних статей, присвячених літературному процесові кінця XIX — початку XX століття у яких проповідував модерністські шляхи розвитку літератури, стверджував про необхідність збагачення та урізноманітнення естетичних та художніх принципів в українській літературі.
Франко Іван присвятив йому вірш «О. Лунатикові».[8]

З 1918 р. в австрійській армії та в УГА. Ад'ютант ерцгерцога Вільгельма Ґабсбурґа (Василя Вишиваного) у 95 піхотному полку австро-угорської армії. Сотник УГА — шеф штабу IV Золочівської бригади (зокрема, міста Тернопіль, Бучач[2] — тут проживав з кінця листопада 1918 до 6 травня 1919 року у монастирі оо. Василіян разом з шефом Вільгельмом Габсбургом-Василем Вишиваним[9][10]). Старшина з особливих доручень при штабі Головного Отамана Симона Петлюри. Як член штабу Армії УНР виголосив промову на похороні Євгена Мишковського.[2]

Від 1921 р. у с. Воля-Довголуцька (тепер Стрийський район).[2] У 1925–1939 р. член ЦК УНДО. Посол до сейму Польщі (1928–1935)[11] та сенату (1935—1939).[12] Виступав 1938 року в сеймі проти укладення додаткової угоди 20 червня 1938 року до Конкордату 1925 між урядом Республіки Польща та Ватиканом, внаслідок чого було знищено понад 100 православних церков Підляшшя та Холмщини, ревіндиковано близько 2800 га землі, що належала церкві.[13][14]

З 1928 р. один з провідних діячів української кооперації в Галичині. В 1929-1939 р. голова дирекції РСУК. Очолював наглядову раду Центросоюзу (1928—1939)[15]. Під час наради у Центросоюзі після пацифікації сказав: Ми не каліки, щоб світові наставляти наші рани і просити милостині… вертайтесь, продовжуйте працю…[16] З ним тісно співпрацювали діячі ОУН, зокрема про це згадує Провідник ОУН Рогатинщини М.Угрин-Безгріший (у праці «Мій життєпис»).

Автор збірок поезій, перекладів (в тому числі творів Богдана Лепкого, Михайла Яцківа.[2]), статей на економічні й суспільні теми.

Заарештований НКВД в жовтні 1939 р. Загинув у більшовицькому концтаборі.

Ім'ям О. Луцького названа вулиця у Залізничному районі м. Львова.

Примітки

Качор А. Остап Луцький… — С. 5.
Пиндус Б. Луцький Остап… — С. 409.
Качор А. Остап Луцький… — С. 6.
Пластовий портал. Архів оригіналу за 13 квітня 2014. Процитовано 11 квітня 2014.
За іншими даними — в селі Лука, нині Монастириського району Тернопільщини; див.: Лука з присілком Сеньків // Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — С. 252, 579.
З моїх днів (Луцький О.)
В такі хвилі. Поезії (1902—1906). (Луцький О.)
Франко І. Гримить. — К. : Радянська школа, 1986. — 671 с., іл. — С. 628.
Вільгельм Габсбург. Автобіографія
Шкраб'юк П. Спогади француза з Квебеку о. Жана, ЧСВВ, як засіб концептуалізації конфесійної та національної ідентичности^{[недоступне посилання з червня 2019]}. — С. 154.
Svoboda-1931-247 (1931)
Sejm i Senat 1935—1940 IV kadencja, opracował Scriptor. — Warszawa: nakładem Księgarni F. Hoesicka, 1936. — S. 411. (пол.)
І. Пилипів. Правовий статус Греко-католицької церкви в Другій Речі Посполитій (1925—1939 рр.)
Вишневський В. Трагедія православних церков у Польщі // Пам'ятки України. — К., 1990. — № 4; 1991. — № 1. — С. 18—19. — ISSN 0131-2685.
Мартюк І. Центросоюз: Союз Кооперативних Союзів у Львові в роках 1924—1944.
Шипилявий С. Національно-економічне відродження Бучаччини // Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — С. 298.

Джерела

Волчко-Кульчицький І. Історія села Кульчиць і роду Драґо-Сасів. — Дрогобич : Відродження, 1995. — С. 322—333.
Гречанюк А. Остап Луцький — літературний критик (на матеріалі газети «Буковина»). — Біблія і культура. — Випуск 4. — Чернівці : Рута, 2002. — С. 204—207.
Ільницький М. П'ять «літературних» років Остапа Луцького. — Жовтень. — 1989. — № 1.
Ільницький М. Поети «Молодої музи». — «Українська мова та література в школі», 1990. — № 4.
Качкан В. Луцький Остап // Українська журналістика в іменах / за ред. М. Романюка. — Львів, 1999. — Вип. 6. — С. 396.
Качор А. Остап Луцький (пам'яті визначного українського громадського діяча). — Вінніпег, 1952. — 32 с.
Луцький О. І. Луцький Остап Михайлович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 6 : Ла — Мі. — С. 316. — 784 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1028-1.
Муза і чин Остапа Луцького / Упорядники: Василь Деревінський, Данило Ільницький, Петро Ляшкевич, Надія Мориквас. — К. : Смолоскип, 2016. — 936 с.; іл.
Остап Луцький — Молодомузець. — Нью-Йорк. — 1968.
Пиндус Б. Луцький Остап // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2005. — Т. 2 : К — О. — С. 409. — ISBN 966-528-199-2.
Полєк В. Т. Луцький Остап Михайлович // Енциклопедія сучасної України : у 30 т. / ред. кол. І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2020. — ISBN 944-02-3354-X.
Список-каталог ЦДІАЛ. — Т. 2, — С. 213.
Франко І. Остап Луцький. В такі хвилі. — Маніфест «Молодої музи» // Зібрання творів. — К., 1982. — Т. 37.
Остап Луцький. Род. 1883 р.: Київ, 1908 // Українська Муза: од початку до наших днів / під ред. О. Коваленко, 1908. — Стб. 1029—1034 : Київ: Друк. П. Барського

Посилання

Луцький Остап // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Буенос-Айрес, 1960. — Т. 4, кн. VII : Літери Ле — Ме. — С. 867. — 1000 екз.
Міжпарляментарна унія // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Буенос-Айрес, 1961. — Т. 4, кн. VIII : Літери Ме — На. — С. 992. — 1000 екз.

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.

[1] Качор А. Остап Луцький… — С. 5.

[ПБ9-2] Пиндус Б. Луцький Остап… — С. 409.

[К6-3] Качор А. Остап Луцький… — С. 6.

[4] Пластовий портал. Архів оригіналу за 13 квітня 2014. Процитовано 11 квітня 2014.

[5] За іншими даними — в селі Лука, нині Монастириського району Тернопільщини; див.: Лука з присілком Сеньків // Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — С. 252, 579.

[6] З моїх днів (Луцький О.)

[7] В такі хвилі. Поезії (1902—1906). (Луцький О.)

[8] Франко І. Гримить. — К. : Радянська школа, 1986. — 671 с., іл. — С. 628.

[9] Вільгельм Габсбург. Автобіографія

[10] Шкраб'юк П. Спогади француза з Квебеку о. Жана, ЧСВВ, як засіб концептуалізації конфесійної та національної ідентичности^{[недоступне посилання з червня 2019]}. — С. 154.

[11] Svoboda-1931-247 (1931)

[12] Sejm i Senat 1935—1940 IV kadencja, opracował Scriptor. — Warszawa: nakładem Księgarni F. Hoesicka, 1936. — S. 411. (пол.)

[13] І. Пилипів. Правовий статус Греко-католицької церкви в Другій Речі Посполитій (1925—1939 рр.)

[14] Вишневський В. Трагедія православних церков у Польщі // Пам'ятки України. — К., 1990. — № 4; 1991. — № 1. — С. 18—19. — ISSN 0131-2685.

[15] Мартюк І. Центросоюз: Союз Кооперативних Союзів у Львові в роках 1924—1944.

[16] Шипилявий С. Національно-економічне відродження Бучаччини // Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — С. 298.