Лютіж (Вишгородський район)

У селі річка Безіменна впадає у річку Дніпро (Київське водосховище).

Вперше згадується у літописі під 975 роком. Вважають, що його назва походить від імені Люта (сина Свенельда), вбитого саме тут київським князем Олегом. Поблизу села збереглись залишки поселень VII — VIII та Х — ХІІ століть, що свідчить про розвинуте тут на ті часи життя.

Під час Другої Світової війни у листопаді 1943 року з району Лютізького плацдарму було здійснено операцію з відвоювання Києва у нацистських окупантів. Долаючи опір ворога, воїни 240-ї дивізії під командуванням Терентія Уманського захопили в районі села плацдарм і тим самим створили сприятливі умови для наступних бойових дій.

Метричні книги, клірові відомості, сповідні розписи церков св. Іоанна Предтечі, Різдва Пресвятої Богородиці с. Лютіж (приписні села Бірки, Старі Петрівці, Гута) XVIII ст. — Київського пов. і нам., з 1797 р. Київського пов. і губ.; ХІХ ст. — Старопетрівської волості Київського пов. Київської губ. зберігаються в ЦДІАК України.

• Геральдичний щит розбитий хвилястим синім поясом та обрамлений золотим картушем, прийнятим у сучасній геральдиці громад міст і сіл України та запропонованим геральдистом А. Б. Гречилом.
• Геральдичний щит з картушем, увінчаним уживаною в новітні часи золотом «хліборобською» короною, три зубці якої немов зроблені з пшеничного колосся.
• У верхньому червоному полі, висотою у ⅔ висоти щита, вертикально поставлений срібний щит, вкритий червоною емаллю, покладений на перехрещені мечі руків'ям донизу. Під щитом — зелені гілки: ліворуч (геральдично) — зелена дубова, праворуч (геральдично) — соснова.
• У нижньому зеленому полі, висотою у ⅓ висоти щита, золотий тур, який повернутий рогами праворуч.
• Полотнище прапора громади села Лютіж має прямокутну форму із співвідношенням сторін як 2:3 (золота пропорція). Полотнище поділене на три рівні смуги: верхня синя смуга, середня жовта смуга й нижня зелена смуга. На полотнищі посередині — герб громади села Лютіж. Висота герба дорівнює половині висоти полотнища.

Українська поетеса Ліна Костенко склала вірш «Лютіж», у якому описала смерть літописного Люта[3]. Поблизу села розташована однойменна археологічна пам'ятка.

У 2009 році в селі був збудований сучасний стадіон «Діназ». Зараз тут постійно проводяться матчі чемпіонату Вишгородського району, Київської області, Києва та інші турніри.

З 2001 року в селі розташований Всеукраїнський центр професійної реабілітації інвалідів Міністерства соціальної політики України.

• 
  Церква
• 
  Пам'ятник загиблим у ДСВ
• 
  Пам'ятник загиблим у ДСВ
• 
  На березі
• 
  Храм Різдва Пресвятої Богородиці
• 
  Храм Різдва Пресвятої Богородиці, вид з вулицi Комсомольський

• Перелік населених пунктів, що постраждали від Голодомору 1932—1933 (Київська область)

• Сайт Міністерства соціальної політики України
• Сайт Лютізької сільської ради

• forumkiev.com
• Е. В. Максимов, Е. А. Петровская «Древности скифского времени Киевского Поднепровья». 6. с. Лютеж, Вышгородский р-н, Киевская обл.
• Лютіж в ЦДІАК України