Лютіж (Вишгородський район)
Люті́ж — село в Україні у Вишгородському районі Київської області. Населення — 2282 особи.
село Лютіж | |||||
---|---|---|---|---|---|
| |||||
Країна | Україна | ||||
Область | Київська область | ||||
Район/міськрада | Вишгородський район | ||||
Рада | Лютізька сільська рада | ||||
Код КАТОТТГ | UA32100070030073050 | ||||
Основні дані | |||||
Засноване | 975 | ||||
Населення | 2 282 [1] | ||||
Площа | 3,2 км² | ||||
Густота населення | 713,13 осіб/км² | ||||
Поштовий індекс | 07352 | ||||
Телефонний код | +380 4596 | ||||
Географічні дані | |||||
Географічні координати | 50°41′05″ пн. ш. 30°23′40″ сх. д. | ||||
Середня висота над рівнем моря |
92 — 108 м | ||||
Водойми | річки: Дніпро (Київське водосховище), Безіменна | ||||
Відстань до обласного центру |
29,7 (фізична) км[2] | ||||
Місцева влада | |||||
Адреса ради | 07352, Київська обл., Вишгородський р-н, с. Лютіж, вул. Вітряного, 1 | ||||
Карта | |||||
Лютіж | |||||
Лютіж | |||||
Мапа | |||||
|
Село розташоване на березі Київського водосховища за 22 км на північ від Києва та 29,7 км від обласного центру.
Географія
У селі річка Безіменна впадає у річку Дніпро (Київське водосховище).
Історія
Вперше згадується у літописі під 975 роком. Вважають, що його назва походить від імені Люта (сина Свенельда), вбитого саме тут київським князем Олегом. Поблизу села збереглись залишки поселень VII — VIII та Х — ХІІ століть, що свідчить про розвинуте тут на ті часи життя.
Під час Другої Світової війни у листопаді 1943 року з району Лютізького плацдарму було здійснено операцію з відвоювання Києва у нацистських окупантів. Долаючи опір ворога, воїни 240-ї дивізії під командуванням Терентія Уманського захопили в районі села плацдарм і тим самим створили сприятливі умови для наступних бойових дій.
Метричні книги, клірові відомості, сповідні розписи церков св. Іоанна Предтечі, Різдва Пресвятої Богородиці с. Лютіж (приписні села Бірки, Старі Петрівці, Гута) XVIII ст. — Київського пов. і нам., з 1797 р. Київського пов. і губ.; ХІХ ст. — Старопетрівської волості Київського пов. Київської губ. зберігаються в ЦДІАК України.
Символіка
- Геральдичний щит розбитий хвилястим синім поясом та обрамлений золотим картушем, прийнятим у сучасній геральдиці громад міст і сіл України та запропонованим геральдистом А. Б. Гречилом.
- Геральдичний щит з картушем, увінчаним уживаною в новітні часи золотом «хліборобською» короною, три зубці якої немов зроблені з пшеничного колосся.
- У верхньому червоному полі, висотою у ⅔ висоти щита, вертикально поставлений срібний щит, вкритий червоною емаллю, покладений на перехрещені мечі руків'ям донизу. Під щитом — зелені гілки: ліворуч (геральдично) — зелена дубова, праворуч (геральдично) — соснова.
- У нижньому зеленому полі, висотою у ⅓ висоти щита, золотий тур, який повернутий рогами праворуч.
- Полотнище прапора громади села Лютіж має прямокутну форму із співвідношенням сторін як 2:3 (золота пропорція). Полотнище поділене на три рівні смуги: верхня синя смуга, середня жовта смуга й нижня зелена смуга. На полотнищі посередині — герб громади села Лютіж. Висота герба дорівнює половині висоти полотнища.
Культура
Українська поетеса Ліна Костенко склала вірш «Лютіж», у якому описала смерть літописного Люта[3]. Поблизу села розташована однойменна археологічна пам'ятка.
У 2009 році в селі був збудований сучасний стадіон «Діназ». Зараз тут постійно проводяться матчі чемпіонату Вишгородського району, Київської області, Києва та інші турніри.
З 2001 року в селі розташований Всеукраїнський центр професійної реабілітації інвалідів Міністерства соціальної політики України.
Галерея
- Церква
- Пам'ятник загиблим у ДСВ
- Пам'ятник загиблим у ДСВ
- На березі
- Храм Різдва Пресвятої Богородиці
- Храм Різдва Пресвятої Богородиці, вид з вулицi Комсомольський
Примітки
- Сайт Веховної Ради
- maps.vlasenko.net(рос.)
- Костенко Л. В. Вибране. — К.: Дніпро, 1989. — С. 375. — ISBN 5—308—00376—9.
Посилання
- forumkiev.com
- Е. В. Максимов, Е. А. Петровская «Древности скифского времени Киевского Поднепровья». 6. с. Лютеж, Вышгородский р-н, Киевская обл.
- Лютіж в ЦДІАК України