Лєдогоров Ігор Вадимович

Лєдогоров Ігор Вадимович  (*9 травня 1932, Москва, РРФСР — †10 лютого 2005, Нова Зеландія) — радянський і російський актор театру і кіно. Лауреат Державної премії Білоруської РСР (1974) і Державної премії РРФСР імені братів Васильєвих (1978). Заслужений артист РРФСР (1979). Народний артист РРФСР (1989).

Лєдогоров Ігор Вадимович
Народився 9 травня 1932(1932-05-09)[1][2][3]
Москва, СРСР
Помер 10 лютого 2005(2005-02-10)[1][2][3] (72 роки)
Гамільтон, Нова Зеландія
  • злоякісна пухлина
  • Поховання Нова Зеландія
    Громадянство  СРСР
     Росія
     Нова Зеландія
    Діяльність актор
    Alma mater Ташкентський державний технічний університетd
    Роки діяльності 19642003
    Діти Лєдогоров Вадим Ігоровичd
    IMDb nm0496607
    Нагороди та премії

    Життєпис

    Зовнішні зображення
    І.В. Лєдогоров у фільмі "Руїни стріляють ..." (1970)

    Народився 1932 р. в Москві. З початком війни разом з сім'єю опинився в евакуації в Ташкенті. У 1958 році закінчив Ташкентський політехнічний інститут, де був учасником драматичного гуртка.

    У 1964 році закінчив Ташкентський театральний інститут.

    З 1967 року — актор Ленінградського театру імені Ленінського комсомолу

    З 1969 року — актор Ленінградського театру імені Ленсовета

    З 1971 р. — актор Центрального Театру Радянської Армії.

    Зіграв у кіно і фільмах-спектаклях понад 60 ролей (переважно головних). Втілював на екрані образи військових, вчених, історичних особистостей, сильних і мужніх людей. Знімався в українському кінематографі.

    У постперебудовний час, як і багато акторів його покоління, виявився непотрібним. Жив бідно і важко. У 1997 році, слідом за сином Вадимом, емігрував до Нової Зеландії.

    Помер 10 лютого 2005 р[4].

    Фільмографія

    Знявся в українських фільмах:

    • «Хочу вірити» (1965, епіз.)
    • «Ніжність до ревучого звіра» (1982, т/ф, 3 а, Донат Кузьмич Боровський)
    • «Люди і дельфіни» (1983, т/ф, 4 с, Черников)
    • «Далекий голос зозулі» (1985 т/ф 2 с, Зосим Федорович)
    • «На крутозламі» (1985, Порфирій Іванович Шнайдрук)
    • «Звіздар» (1986, т/ф, 3 с, Максим Соболєв)
    • «Земляки» (1988, т/ф, Пастухов)
    • «Увійди в кожен будинок» (1989, т/ф, 5 с, Прабатов)
    • «Яри» (1990, т/ф, 4 с, Кабанов)

    Озвучування:

    • «На крутому переломі» (1986, док. фільм)
    • «Свято неслухняності» (1977, мультфільм)
    • «Фаворит» (1986, Лодж, роль Іона Унгуряну)

    Пам'ять

    • 2006 — фільм «Ігор Ледогоров» в документальному телециклі (рос.)«Как уходили кумиры».

    Примітки

    Література

    • Актеры советского кино. Вьш. 15-й. Л., 1979;
    • Кино: Энциклопедический словарь. М., 1987. — С.231;
    • УСЕ: Універсальний словник-енциклопедія. К., 1999. — С.765;
    • Всемирный биографический Энциклопедический словарь. М., 1998. — С.427.

    Посилання

    This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.