Магнієві руди
Ма́гнієві ру́ди (рос. магниевые руды, англ. magnesium ores; нім. Magnesiumerze n pl) — природні мінеральні утворення, з яких економічно доцільно і технічно можливо видобувати магній .
Загальна інформація
Головні магнієві руди мають осадове походження. Магній в значних кількостях входить до складу більш як ста мінералів; необмежені ресурси Mg є в розчиненому стані в мор. воді. Гол. форма магнію в рудах — у вигляді практично єдиного або одного з провідних катіонів в хімічно активних легкорозчинних мінералах або розсолах (табл.). У порядку зменшення пром. значення розрізняють три генетичні типи магнезитів: лагунно-морські, кори вивітрювання гіпербазитів і озерні.
| Головні види магнезійної сировини | ||||
|---|---|---|---|---|
| Магнезійні формації | Вид сировини | Вміст MgO | % за масою Mg | Густина, кг/м3 |
| Гіпербазитові та карбонатні | Брусит | 69,1 | 41,8 | 2300 |
| Форстерит | 57,3 | 34,6 | 3200 | |
| Магнезит | 47,8 | 28,8 | 3000 | |
| Серпентин | 43,6 | 26,3 | 2500 | |
| Енстатит | 40,2 | 24,2 | 3100 | |
| Тальк | 31,9 | 19,2 | 2700 | |
| Доломіт | 21,9 | 13,2 | 2800 | |
| Соляні | Бішофіт | 19,8 | 12 | 1590 |
| Лангбейніт | 19,4 | 11,7 | 2800 | |
| Епсоміт | 16,4 | 9,9 | 1700 | |
| Каїніт | 16,2 | 9,8 | 2100 | |
| Карналіт | 14,5 | 8,7 | 1600 | |
| Астраханіт | 12,1 | 7,3 | 2400 | |
| Полігаліт | 8 | 4,8 | 2800 | |
| Розсоли (сульфати та хлориди Mg, Са, К, Na) | 2 | — | — | |
| Морська вода | Хлориди Mg та ін. | 0,2 | 0,13 | — |
Класифікація
- Магнезит першого типу утворюються в прибережних лагунах, що акумулювали магній, який вилуговувався з базальтових покривів, в карбонатній формі. Сучасні магнезити цього типу вивчені в лагуні Куронг (Південна Австралія). Велика кількість таких родовищ пов'язана з давніми товщами.
- Магнезит другого типу (кори вивітрювання) представлений жовнами і штокверками дрібних жил; при перевідкладенні в тріщинах він утворює жили потужністю 1 м, зрідка до 40 м, що простягаються на глибину понад 150 м.
- Осадові магнезити (третій тип) складають пластоподібні поклади потужністю від декількох метрів до 400 — 500 м і довжиною від сотень метрів до десятків кілометрів. Залягання — від субгоризонтального (кайнозойські озерні руди) до субвертикального. Головні родовища магнезиту мають докембрійський вік.
Родовища
Великі родовища М.р. є в Східному Казахстані, Австрії, Греції, Чехії, КНДР, Китаї, Канаді і США. Родовища магнезиту відомі в Росії: на Уралі (Саткинська, Білоріцька, Іванівська групи родовищ), в Іркутській області (Савинське, Онотське родовище), Красноярському краї (Удерейське) та ін. Магнезитові солі зустрічаються у великих кількостях в сольових відкладах озер Казахстану, водах Аральського і Каспійського морів. Родовища викопного карналіту осадового походження відомі в соляних родовищах Росії (Верхньокамське на Уралі), Бєларусі (Солегорське), в Німеччині, Франції, Іспанії і ін. країнах. Унікальне Волгоградське родовище бішофіту знаходиться в соляному басейні Прикаспійської синеклізи. Тут бішофіт перебуває в асоціації з карналітом, кізеритом і галітом. На деяких ділянках бішофіт утворює майже мономінеральні (із вмістом 88-96 % мінералу) поклади, потужністю 10-40, іноді до 100—200 м. У межах Приволжської монокліналі встановлена наявність чотирьох пластів бішофіту на глибині 1000—1800 м. Два з них мають регіональне поширення. Пласти прослідковуються за простяганням до 400 км, вхрест простягання на 30-40 км. Запаси бішофіту на цій площі понад 200 млрд т. Родовище може розроблятися методом підземного вилуговування.
Магнезит в Україні
На території України неогенові хлоридно-сульфатні магнієві руди є в Калуському та Стебниківському родовищах. В Західному Приазов'ї (Сорокінська тектонічна зона) виявлені високомагнезіальні гіпербазити (Родіонівська ділянка). Прогнозні ресурси магнієвої сировини (категорії Р2) до глибини 200 м становлять 250 млн т. Перспективним джерелом магнієвої сировини є ропа Сивашського родов. Україна володіє істотними запасами бішофіту (Чернігівська та Полтавська обл.). Сумарні ресурси бішофіту складають бл. 50 км3.
Способи переробки
Способи переробки М.р. різко розрізняються в залежності від типу руд і кінцевого продукту. Застосовують флотацію, гравітацію у важких середовищах і електромагнітну сепарацію.
Література
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2007. — Т. 2 : Л — Р. — 670 с. — ISBN 57740-0828-2.
- U.S. Geological Survey, 2020, Mineral commodity summaries 2020: U.S. Geological Survey, 200 p., https://doi.org/10.3133/mcs2020.