Майкл Маллен

Майкл «Майк»[1] Глен Маллен[2] народився 4 жовтня 1946 року в Лос-Анджелесі (штат Каліфорнія, США[3]). Він був старшим з п'яти дітей відомого голлівудського оглядача і представника зі зв'язків з громадськістю Джека Маллена і Джейн Глен[4]. У 1964 році Майкл закінчив католицьку школу Notre Dame High School[5] і вступив до Військово-морської Академії США, що в Аннаполісі. Ніхто з рідних не очікував, що Майкл обере кар'єру військового. Серед його однокурсників в Аннаполісі були майбутні сенатор від штату Вірджинія Джим Вебб, командувач збройними силами США в зоні Тихого океану Денніс Блер, керівник NASA Чарльз Болден і командувач Корпусу морської піхоти США Майкл Хейгі. За словами товаришів по службі, вони не уявляли собі, що Маллен зможе дослужитися до найвищої посади в американській армії.

У 1968 році Маллен закінчив академію[6] [7], а в лютому 1971 — школу ВМС з підготовки особового складу ескадрених міноносців (Naval Destroyer School)[8]. Маллен служив на есмінцях «Коллетт» (USS Collett DD-730) і «Бланді» (USS Blandy DD-943), брав участь у В'єтнамській війні.

У 1973 році в званні лейтенанта Маллен командував військовим танкером «Ноксубі» (USS Noxubee AOG-56)[9]. На посаді капітана Маллен ледь не згубив свою кар'єру: через його помилки танкер зіткнувся з буєм, отримавши незначні пошкодження. За словами Маллена цей інцидент навчив його бути відповідальнішим. Як наслідок, йому знадобилось близько 5 років, аби відновити репутацію.

З 1975 року по 1978-й він був помічником начальника Військово-морської Академії. У 1978-1981 роках отримав звання старшого лейтенанта і служив головним інженером на борту крейсера «Фокс» (USS Fox CG-33). У 1979 році брав участь в операції «Орлиний кіготь», метою якої був порятунок 53 заручників з посольства США в Тегерані. Згодом служив на есмінці «Стеретт» (USS Sterett CG-31), отримавши за підсумками служби в 1983 році звання капітана-лейтенанта.

У 1985 році Маллен отримав диплом магістра за спеціальністю «дослідження операцій» у вищій школі військово-морських сил США (Naval Postgraduate School) в Монтереї і в червні 1985 року був призначений капітаном ракетного есмінця «Голдсборо» (USS Goldsborough DDG-20), яким командував до жовтня 1987 року.

У 1987 році він отримав нагороду за прояв лідерських якостей і був призначений директором курсів командирів дивізіону в школі офіцерів з бойових дій надводних сил (Surface Warfare Officer's School). З 1989 по 1991 роки капітан Маллен працював в секретаріаті міністра оборони Річарда Чейні. У 1991 році Маллен закінчив курси з адміністрування в Гарвардській школі бізнесу (Harvard Business School).

Майкл Маллен (2011, Держдепартамент США)

З 1991 по 1994 рік Маллен командував ракетним крейсером «Йорктаун» (USS Yorktown CG-48). Пізніше працював в Головному управлінні особового складу ВМС і займав ряд постів в Міністерстві оборони. У 1996 році він отримав звання молодшого контр-адмірала і був призначений командувачем другої експедиційної ударної групи (бойової групи авіаносця «Джордж Вашингтон»), яка в листопаді 1997 року проводила навчання в Перській затоці[10][11]. У травні 1998 року Маллен був призначений директором відділення наземних озброєнь ВМС США, а восени отримав звання старшого контр-адмірала.

У 2000 році Маллен отримав звання віце-адмірала і був призначений командувачем другого флоту США (сфера відповідальності  — Атлантичний океан).

У серпні 2001 року він став заступником керівника військово-морськими операціями, а в 2003 році був підвищений до посади першого заступника і отримав звання адмірала. З жовтня 2004 року по липень 2005-й Маллен був командувачем ВМС США в Європі, одночасно обіймаючи посаду командувача об'єднаного командування ОЗС НАТО Неаполь. У 2005 році призначений на найвищу офіцерську посаду ВМС США, ставши керівником військово-морськими операціями США.

У червні 2007 року Президент США Джордж Буш-молодший висунув Маллена на найвищу армійську посаду голови Об'єднаного комітету начальників штабів США[12]. У серпні того ж року він був затверджений Сенатом і приступив до виконання обов'язків 1 жовтня[13] [14].

У серпні 2009 року Маллен, який раніше висловлював підтримку новому Президентові США Бараку Обамі за його прагнення закрити в'язницю Гуантанамо і налагодити стосунки з Іраном[15] [16], несподівано розкритикував висунуту Обамою концепцію «стратегічного діалогу» (strategic communication) з ісламським світом. Він підкреслив, що через те, що слова представників США нерідко розходяться з їх діями, в країнах Близького Сходу відсутня довіра до будь-яких заяв з боку американської адміністрації[17] [18].

30 вересня 2011 року Маллен подав у відставку.