Майстренко Яків Васильович

Закінчив Харківський інститут народного господарства (1926) та аспірантуру при Інституті літератури ім. Т. Г. Шевченка АН УРСР. Працював на партійній роботі у Харкові й Донбасі.

У 1928—1933 роках — на посаді відповідального секретаря редакції журналу «Більшовик України». Товаришував з відомими партійними діячами України М. Скрипником, В. Затонським, П. Любченком. В 1935 році на підставі наклепу колишньої колеги по аспірантурі виключений із партії, невдовзі поновлений, але знову виключений за прояви націоналізму і діяльність брата.

У другій половині 1930-х років працював у театрах Києва, Дніпропетровська, Полтави, Львова.

9 січня 1949 року заарештований. Звинувачення — участь в українській націоналістичній організації. Окремо була ухвалена постанова про вилучення в нього і знищення «шляхом спалення» 270 сторінок особистого листування, одного записника і шістьох світлин. Засуджений до десяти років ув'язнення, яке відбував у «Озерлазі». Діяльну участь у звільненні і реабілітації письменника взяв Максим Рильський.

Звільнений в 1955 році, реабілітований в 1956.

З 1923 року Яків Майстренко почав друкувати літературно-критичні статті та рецензії, пізніше виступав як драматург. На республіканському конкурсі п'єса «Переможці степу» («Кар'єра П'ясецького») була відзначена заохочувальною премією. Перша книжка «Національно-культурне будівництво і завдання комсомолу» вийшла в 1931 році.

Літературна спадщина письменника складає 25 п'єс, дві повісті — «Земле моя!» та «Скарб старійшини Пермяти», кілька оповідань, мемуарних нарисів-портретів. Тематика драматичних творів — життя інтелігенції, будні села, героїзм партизанів та підпільників у роки Другої світової війни.

Деякі драми виходили окремими випусками: «Поема про любов» (1958), «Дев'яте коло пекла» (1965), «Леся Українка» (1971), «Знай наших!» (1978), «Золоте весілля» (1979).

Автор краєзнавчого нарису «Моя Опішня», в якому описане її пореволюційне минуле і сучасне Майстренку життя.

Значущою у творчому доробку письменника є драма-хроніка «Леся Українка», написана на відзначення 100-річчя з дня народження поетеси (1971).

Перекладав літературні твори з російської (О. Островського, М. Горького, Вс. Іванова), білоруської (Янки Бриля) та інших мов.

Член Спілки письменників СРСР з 1962 року.

• Бурбела В. А. Майстренко Яків Васильович // Енциклопедія сучасної України. — К.: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 18-й том (2017) — гасла на літери «Лт» — «Малицький». — С. 530.
• Бурбела В. А. Майстренко Яків Васильович // Українська Літературна Енциклопедія: В 5 т. / Редкол.: І. О. Дзеверін (відповід. ред.) та ін. — К.: Голов. ред. УРЕ ім. М. П. Бажана, 1995. — Т. 3: К-Н. — 496 с: іл. — с. 258. ISBN 5-88500-023-9
• Кузьменко О. З когорти репресованих і реабілітованих // Прапор комунізму. — 1989. — 19 грудня.
• Письменники Радянської України. 1917—1987. — К.: Радянський письменник, 1988. — С. 376.
• Яків Майстренко // …З порога смерті: письменники України — жертви сталінських репресій. — К.: 1991. — Вип.1. — с. 310—311.
• Проценко Л. Київський некрополь. Путівник-довідник. — К.: Рад. письменник, 1994. — с. 292.
• Шлапак Д. З. З народних джерел // Майстренко Я. На довгій ниві. — К.: 1989. — с. 3-10.
• Яків Майстренко // Літературна Україна. — 1991. — 7 листопада. — (Письменники України — жертви сталінських репресій).