Маклюра оранжева

Маклюра оранжева (Maclura pomifera, синонім — М. aurantiaca) — дводомне дерево родини шовковицевих.

?
Маклюра оранжева

Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Вищі рослини (Streptophyta)
Надклас: Покритонасінні (Magnoliophyta)
Клас: Евдикоти
Підклас: Розиди (Rosids)
Порядок: Розоцвіті (Rosales)
Родина: Шовковицеві (Moraceae)
Триба: Moreae
Рід: Maclura
Вид: M. pomifera
Біноміальна назва
Maclura pomifera
(Raf.) Schneid., 1906

Природний ареал
Синоніми[1][2]
*Ioxylon pomiferum Raf.
  • Joxylon pomiferum Raf.
  • Maclura aurantiaca Nutt.
  • Maclura pomifera var. inermis C.K.Schneid.
  • Toxylon aurantiacum (Nutt.) Raf.
  • Toxylon maclura Raf.
  • Toxylon pomiferum Raf.
Посилання
Вікісховище: Maclura pomifera
EOL: 594618
IPNI: 148738-2
ITIS: 19102
МСОП: 61886714
NCBI: 3496

Опис
Дерево маклюри оранжевої в Очакові 1 травня 2019

Гілки — з тонкими гострими колючками в листкових пазухах. Листки чергові, прості, цілокраї, яйцеподібні, до 15 см завдовжки. Квітки дрібні, зелені: тичинкові — в жовтуватих сережках, маточкові — кулясті. Плоди дрібні, ясно-бурі занурені в м'якуш великого м'ясистого кулястого (схожого на апельсин) зморшкуватого жовто-зеленого супліддя. Цвіте у червні.

Поширення та культивація

Походить з Північної Америки. Віддає перевагу глибокому і родючому ґрунту, але витривала на більшій частині Сполучених Штатів, де її використовують як живопліт. Потребує регулярного обрізання, щоб триматися в межах, адже пагони за один рік виростають на один-два метри у довжину. [3][4] Занедбана огорожа стає плодоносною. Надзвичайно витривала проти комах та грибкових захворювань.[3] Чоловічий сорт цього виду без шипів розмножують вегетативно для декоративних цілей[5]. М. pomifera культивується в Італії, колишній Югославії, Румунії, колишньому СРСР та Індії.[6] На території України вирощують на півдні країни.

Хімічний склад

Осаджин та поміферин — ізофлавони, присутні у деревині та плодах у співвідношенні приблизно 1: 2 за вагою, і, у свою чергу, складають 4-6% ваги сухих фруктів та зразків деревини.[7] Основні компоненти свіжих фруктів включають пектин (46%), смолу (17%), жир (5%) і цукор (до гідролізу 5%).[8] Вміст вологи у свіжих фруктах становить близько 80%.[8]

Використання

В народній медицині використовують як засіб, що прискорює загоювання ран. Плоди хоч і не отруйні, але не їстівні. Бо мають сухий гіркуватий м’якуш. Їстівними ж є насіння плодів, якщо їх підсмажити, то трохи нагадують смаком насіння соняхів. Охоче поїдають насіння білочки, повністю ігноруючи м’якуш. Інформація про отруйність, що поширилась ще за радянських часів є помилковою, можливо через неправильний переклад. Має чудову міцну деревину, що погано піддається гниттю, слугує відмінною сировиною для виготовлення луків. Також, рослину використовують в якості підщепи для її найближчої родички - Кудранії ("полуничне дерево"), плоди якої дуже смачні та доволі поширені на батьківщині.

Примітки
  1. Tropicos. Tropicos. Процитовано 24 лютого 2014.
  2. The Plant List. The Plant List. Процитовано 24 лютого 2014.
  3. University of Michigan, Harriet L. (Harriet Louise) (1900). Our native trees and how to identify them; a popular study of their habits and their peculiarities. New York, C. Scribner's Sons.
  4. Herren, Hans Rudolf (2016). The carbon farming solution : a global toolkit of perennial crops and regenerative agriculture practices for climate change mitigation and food security. White River Junction, Vermont. ISBN 978-1-60358-571-2. OCLC 920450914.
  5. Maclura pomifera (Raf. srs.fs.usda.gov. Процитовано 10 жовтня 2021.
  6. Grandtner, Miroslav M. (2005). Elsevier's dictionary of trees. Volume 1, North America : with names in Latin, English, French, Spanish and other languages (вид. 1st ed). Amsterdam, the Netherlands: Elsevier. ISBN 0-08-046018-6. OCLC 76176745.
  7. Darji, Ketur; Miglis, Cristina; Wardlow, Ashley; Abourashed, Ehab A. (17 липня 2013). HPLC Determination of Isoflavone Levels in Osage Orange from the United States Midwest and South. Journal of agricultural and food chemistry 61 (28). с. 6806–6811. ISSN 0021-8561. PMC 3774050. PMID 23772950. doi:10.1021/jf400954m. Процитовано 10 жовтня 2021.
  8. Smith, Jeffrey L.; Perino, Janice V. (1 січня 1981). Osage orange (Maclura pomifera): History and economic uses. Economic Botany (англ.) 35 (1). с. 24–41. ISSN 1874-9364. doi:10.1007/BF02859211. Процитовано 10 жовтня 2021.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.