Макс Фердинанд Перуц
Макс Фердинанд Перуц (нім. Max Ferdinand Perutz, 19 травня 1914, Відень — 6 лютого 2002, Кембридж) — англійський біохімік австрійського походження, що спеціалізувався в області молекулярної біології і кристалографії, член Лондонського королівського товариства (з 1954 року). Член Американської академії мистецтв і наук (з 1963 року), член Австрійської академії наук (з 1963 року) і багатьох наукових товариств.
| Макс Фердинанд Перуц | |
|---|---|
| нім. Max Ferdinand Perutz | |
 | |
| Народився |
19 травня 1914 Відень, Австрія |
| Помер |
28 липня 2004 (90 років) Кембридж, Велика Британія ·злоякісна пухлина |
| Місце проживання |
 Велика Британія |
| Країна |
.svg.png.webp){kind=small} Австралія |
| Діяльність | біолог, молекулярний біолог, хімік, викладач університету, кристалограф, біофізик, біохімік |
| Alma mater | Кембриджський університет |
| Галузь | Молекулярна біологія, кристалографія |
| Заклад | Кембриджський університет |
| Вчителі | Джон Десмонд Бернал |
| Відомі учні |
Джеймс Ватсон Френсіс Крік |
| Членство | Лондонське королівське товариство, Академія наук НДР, Леопольдина, Папська академія наук[1], Баварська академія наук, Французька академія наук, Американська академія мистецтв і наук, Європейська організація молекулярної біології, Національна академія наук Італіїd, Нідерландська королівська академія наук і Національна академія наук США |
| Відомий завдяки: | Білки, що містять гем |
| Діти | Robin Perutzd |
| Нагороди |
 Нобелівська премія з хімії (1962) Медаль Коплі Королівська медаль |
 Макс Фердинанд Перуц у Вікісховищі | |
Біографія
Макс Перуц навчався в Віденському університеті (1932—1936), потім переїхав в Кембридж (Велика Британія). Доктор філософії Кембриджського університету (1940). Керував групою молекулярної біології Медичної науково-дослідницької ради (1947—1962), з 1962 року — завідувач Лабораторією молекулярної біології Кембриджського університету.
Основні роботи
Основні роботи Перуца по вивченню структури білків за допомогою вдосконаленого ним методу рентгеноструктурного аналізу. Вперше розшифрував просторову будову молекули гемоглобіну. За цю роботу отримав Нобелівську премію з хімії 1962 року, спільно з Джоном Кендрю.