Макітра Роман-Любомир Григорович
Рома́н-Любоми́р Григо́рович Макі́тра (1931—2013) — український фізико-хімік, доктор хімічних наук (1991); дійсний член НТШ (2005).
| Макітра Роман-Любомир Григорович | |
|---|---|
 | |
| Народився |
31 грудня 1931 Оглядів, Польська Республіка |
| Помер |
23 вересня 2013 (81 рік) Львів, Україна |
| Поховання | |
| Країна |
 Польща →  СРСР→  Україна |
| Діяльність | науковець, педагог |
| Alma mater | Національний університет «Львівська політехніка» |
| Галузь | хімія |
| Звання | доцент |
| Ступінь | доктор хімічних наук |
| Батько | Макітра Григорій Тадейович |
Життєпис
Народився 1931 року в селі Оглядів (нині Радехівського району Львівської області) у родині вчителів. Батько — Макітра Григорій Тадейович (1891—1942) — хорунжий УГА та педагог.
Початкову освіту здобув в Львівській малій семінарії. Протягом 1944—1948 рокув навчався у львівській школі № 8. 1953 року закінчив Львівський політехнічний інститут.
В 1953—1958 роках працював у Інституті органічної хімії АН УРСР. 1958-го під керівництвом Олександра Кірсанова захистив кандидатську дисертацію на тему «Трихлорфосфазоацили і їх похідні».
По тому — в Інституті геології і геохімії горючих копалин НАНУ (1958—1963, 1976—1986 та 2003—2007 роки); Українському НДІ «Діпронафта» (в 1963–1968-х); Львівському політехнічному інституті (1968—1976 роки). Від 1963 року — старший науковий співробітник. 1971 року здобув вчене звання доцента. Протягом 1986—2003 років — у відділенні фізико-хімії і технології горючих копалин Інституту фізичної хімії. З 2007 по 2013 рік — в Інституті фізико-органічної хімії і вуглехімії НАНУ.
Помер 2013 року у Львові. Похований на 42 полі Личаківського цвинтаря.
Наукова діяльність
Наукові дослідження:
- хімія розчинів
- фізико-хімічний аналіз бінарних систем
- органічний синтез і нафтохімія.
Вивчав кореляційний аналіз впливу розчинників на кінетику хімічних процесів, процеси екстракції та розчинення газів.
Його перу належать 650 наукових статей, 5 монографій, патенти, підручники, близько 100 науково-популярних і публіцистичних статей — з них «Роман Залозецький — огляд наукової діяльності (1861—1918)»[1].
Серед робіт:
- «Теорія каталізу та каталізатори процесів переробки нафти: Навчальний посібник», 1971 (співавтор)
- «Залежність ступеню набухання вуглів від фізико-хімічних властивостей розчинників», 1996 (співавтор)
- «Кількісне врахування сольватаційних ефектів в процесах розчинення газів, екстракції і комплексоутворення» (1990; докторська робота)
- «Набухання каучуку в різних розчинниках», 2002 (співавтор)
- «Закономірності розподілення розгалужених й ненасичених карбонових кислот між органічною і водною фазами», 2003 (співавтор)
- «Кристалізаційне очищення естерів холестерину», 2011 (співавтор)
- «До джерел вивчення і переробки нафти Західної України», 2011 (співавтор)
- «Особливості набухання неоперену» 2013 (співавтор).
Як педагог підготував 4 кандидатів наук.