Мальцев Леонід Семенович

Народився 29 серпня 1949 року в селі Вітіевка Слонімського району Гродненської області. У 1967 році закінчив Мінське суворовське військове училище. У 1971 році із золотою медаллю закінчив Київське вище військове загальновійськове командне училище.

З 1971 по 1972 роки обіймав посаду Командира мотострілецького взводу 41 мотострілецького полку 207 мотострілецької дивізії 3 загальновійськової армії, Групи Радянських військ у Німеччині (ГСВГ). У 1972 році — підвищений до Командира мотострілецької роти 41 мотострілецького полку 207 мотострілецької дивізії 3 загальновійськової армії. В 1974 році переведений на посаду Командира мотострілецького батальйону 41 мотострілецького полку 207 мотострілецької дивізії 3 загальновійськової армії.

В 1976 поступив на навчання до Військової академії імені Фрунзе, яку закінчив у 1979 році з відзнакою.

Після академії служив на посаді Заступника командира 384 навчального мотострілецького полку 129 навчальної мотострілецької дивізії, Далекосхідного військового округу. В 1980 році підвищений до Командира 384 навчального мотострілецького полку 129 навчальної мотострілецької дивізії.[1]

З 1982 по 1986 роки — начальник штабу — заступник командира 79 мотострілецької дивізії.

З 1986 по 1987 роки — Командир 79 мотострілецької дивізії.

У 1987 році став командиром 121 навчальної мотострілецької дивізії.

В період з 1987 по 1990 роки — Начальник 291 окружного навчального центру підготовки молодших спеціалістів мотострілецьких військ.

У 1992 році закінчив з відзнакою Військову академію Генерального штабу Збройних Сил СРСР.

По закінченню академії поступив на службу до Збройних сил Республіки Білорусь.

З 10 липня 1992 працює на посаді першого заступника командувача 28-ї загальновійськової армії[2], після її скорочення, з 7 квітня 1993 — командир 28-го армійського корпусу[3].

З серпня 1994 року — начальник Головного штабу — перший заступник Міністра оборони Республіки Білорусь.

10 жовтня 1995 року призначений на посаду Міністра оборони Республіки Білорусь[4]. 1 листопада 1996 року зі скандалом був звільнений з посади Міністра оборони «за проступок, що дискредитує військове звання офіцера (появу в громадському місці в нетверезому стані)»[5].

У березні 1997 року рішенням Ради міністрів оборони держав-учасниць СНД призначений першим заступником начальника Штабу по координації військового співробітництва держав-учасників СНД.

З 29 листопада 2000 року — заступник Державного секретаря Ради Безпеки Республіки Білорусь[6].

З 24 вересня 2001 року по 4 грудня 2009 року — Міністр оборони Республіки Білорусь[7][8].

З 4 грудня 2009 року — Державний секретар Ради безпеки Республіки Білорусь.[8]

З 2 лютого 2011 року внесений до «чорного списку» осіб, яким заборонено в'їзд на територію Європейського Союзу.[9]

З 9 по 16 листопада 2012 року — виконувач обов'язків Голови КДБ Республіки Білорусь.

З 2 листопада 2013 — голова Державного прикордонного комітету.[10] 27 грудня 2016 року звільнений з посади. Із 2017 року — проректор Міжнародного університету «МІТСО».

• Орден Військової Слави (31 грудня 2008) — за виняткові досягнення в зміцненні оборони Республіки Білорусь.[11]
• Орден «За службу Батьківщині» I ступеня (Білорусь, 10 листопада 2003) — за особливі заслуги у зміцненні обороноздатності Республіки Білорусь, створенні та освоєнні нової військової техніки.[12]
• Орден Дружби (Росія, 2009) [13]
• Почесна грамота Національних зборів Білорусі (30 вересня 2002) — за заслуги у розвитку законодавства в галузі забезпечення національної безпеки та міждержавних зв'язків у сфері військового співробітництва.[14]
• Орден «За службу Батьківщині в Збройних Силах СРСР» ІІ і III ступенів.[15][16]