Манило Іван Васильович
Манило Іван Васильович | ||||
---|---|---|---|---|
Народився |
14 березня 1918 Олександрівськ, Катеринославська губернія, Українська Народна Республіка Рад, Російська СФРР | |||
Помер |
1976 Вайнленд, Камберленд, Нью-Джерсі, США | |||
Діяльність | письменник | |||
| ||||
Роботи у Вікіджерелах |
Манило (Дніпряк) Іван Васильович (1918-1976) — український поет, байкар, видавець, редактор.
Біографія
Народився 14 березня 1918 року на Запоріжжі. Вчився у Запорізькому педагогічному інституті (1937-1939), закінчив літературознавчі курси при Спілці письменників у Києві.
Був примусово вивезений до Німеччини. У 1947 р. емігрував до США, працював на фабриках і заводах у штатах Техас, Каліфорнія. Закінчив Пенсильванський університет (1957). Мешкав у Філадельфії, організував видавничий фонд і видавництво „Світ”. Помер 1976 р. у м. Вайнленд (штат Нью-Джерсі), США, похований там же.
Творчість
Автор книг „Колючий сміх” (1946), „Постріли з пера” (1947), „Січ і відсіч” (1948), „Запоріжжя сміється” (1950), „Байкар” (1953), „Пеани і кпини” (1960), „Грім за зорею” (1963), „Україна сама” (1966).
в окупаційній газеті "Нове Запоріжжя" від 10 квітня 1943 року надрукував вірша "Степ кличе":
Село в садах, а там левада,
А далі - степ синіє,
і сонечко - людей відрада
Пливе за гай, Маріє.
Яка весна довкіл, подруго!
Аж серце в щасті мліє,
коли пісні летять за плугом...
нас кличе степ, Маріє!
Завдяки своїм слабким поезіям М. вважався графоманом і часто ставав об'єктом літературних пародій. Особливо полюбляв пародіювати Манила Хведосій Чичка (псевдонім Ігоря Качуровського) на сторінках часопису "Пороги" (Буенос -Айрес, 1950-53). Див., зокрема "Маниліаду" в "Порогах" (листопад-грудень 1950). На сторінках того ж видання пародіювала байкаря Манила і поетеса Ганна Черінь: "Я одному дам в рило, Плюну іншому в морду. Щоб всі знали: Манило Має душу відважну і горду". Хведосій Чичка придумав термін "Графоманило". А Іван Евентуальний (Анатоль Калиновський) присвятив М. такого вірша:
І Манилу заманилось
Злізти на Парнас.
Не теряйте, куме, сили,
Праця не по вас...
До Парнасу ж треба сили,
Шлях туди важкий.
Хоч би ви і підмостили
Всі свої книжки.
("Пороги", червень-липень 1951).
- Окремі видання:
- Манило І. Байки // Ельдорадо. Вибрані твори. – Нью-Йорк – Філадельфія: Світ, 1956. – С. 56-63.
- Манило І. Грім за зорею. Лірика, гумор, сатира. – Нью-Йорк: Волосожар, 1963. – 64 с.
- Манило І. Запоріжжя сміється. Гуморески, поезії, епіграми, пародії. – Авсгсбург, 1950. – 29 с.
- Манило І. Пеани і кпини. Гуморески, байки, епіграми. – Нью-Йорк, 1960. – 32 с.
- Манило І. Постріли з пера. Епіграми, жарти. – Авсгсбург, 1948. – 26 с.
- Манило І. Січ і відсіч. Байки. – Мюнхен – Авсгсбург, 1948. – 47 с.
- Манило І. Україна сама... – Нью-Йорк – Вайнланд, 1966. – 48 с.
Література та джерела
- Біляїв Володимир. «На неокраянім крилі…» — Донецьк: Східний видавничий дім, 2003. — 348 с
- Діаспоряни
- Мацько В. Білий цвіт на калині. – Хмельницький: Просвіта, 2001. – С. 59.
- Українська діаспора: літературні постаті, твори, біобібліографічні відомості / Упорядк. В. А. Просалової. - Донецьк: Східний видавничий дім, 2012. - 516 с.