Маркграфський оперний театр

Маркграфський оперний театр (нім. Markgräfliches Opernhaus) — бароковий оперний театр у місті Байройт, Німеччина, побудований між 1745 і 1750 роками. Це один з небагатьох збережених у Європі театрів того періоду і був широко відреставрований.[2] 30 червня 2012 року оперний театр був внесений до списку Світової спадщини ЮНЕСКО.[3]

Маркграфський оперний театр
Margravial Opera House [1]
Світова спадщина
Маркграфський оперний театр у 2013
49°56′39″ пн. ш. 11°34′43″ сх. д.
Країна  Німеччина
Баварія
Тип оперний театр
Критерії i, iv
Об'єкт № 1379
Зареєстровано: 2012 (36 сесія)

Маркграфський оперний театр на карті Німеччини
 Маркграфський оперний театр у Вікісховищі

Історія

Він був побудований за планами французького архітектора Жозефа Сен-П'єра (бл. 1709—1754), придворним будівельником маркґрафа Гогенцоллерн Фрідріха Бранденбурзько-Байройтського та його дружини принцеси Вільгельміни Прусської. Він був урочисто відкритий із нагоди одруження їхньої дочки Елізабет Фредеріки Софі з герцогом Вюртемберзьким Карлом Ойгеном.

Інтер'єр

Дерев'яний інтер'єр був розроблений Джузеппе Галлі Бібієною (1696—1757)[4] та його сином Карло з Болоньї в італійському стилі пізнього бароко. Театр ложі повністю збережений у своєму первісному стані, за винятком завіси, яку забрали війська Наполеона під час їхнього походу в російській кампанії 1812 року. Принц-ложа рідко використовувався художньо налаштованою маркгравіальною парою, яка вважала за краще місце в першому ряду.

Принцеса Вільгельміна, старша сестра прусського короля Фрідріха Великого, заснувала маркграфський театр у 1737 році. У новому оперному театрі вона брала участь як композитор оперних творів і Зинґшпіле, а також актор і режисер.[5] Сьогодні вона являє звукову та світлу презентацію для туристів. Після її смерті в 1758 році вистави припинилися і будівля вийшла з ладу, що стало однією з причин її гарного стану збереження.

Понад сто років потому велика глибина сцени — 27 metres (89 ft)[6] приваблює композитора Ріхарда Вагнера, який у 1872 р. обрав Байройт центром фестивалів і звів Фестшпільхаус на північ від міста. Церемонія закладки фундаменту була проведена 22 травня, на день народження Вагнера, і включала виконання симфонії № 9 Бетховена під орудою маестро.

Частини біографічного фільму про Фарінеллі 1994 року були зняті в Оперному театрі. До 2009 року театр був місцем проведення щорічного фестивалю Остер Байройтер. Щороку з 2000 по 2009 рік у театрі також проходив фестиваль бароко Байройт із виставами ранніх оперних раритетів. Фестиваль 2009 року включав вистави театралізованої вечірки Андреа Бернасконі L'Huomo до лібрето маркграфіни Вільгельміни.

Театр був закритий у жовтні 2012 року для капітального ремонту та перебудови, і знову відкрився 12 квітня 2018 року.[6][7][8]

Примітки
  1. * Назва в офіційному англомовному списку
  2. Goldmann, A. J., Inch by Inch, an Operatic Jewel Is Polished, The New York Times, 16 April 2018, photographs by Gordon Welters
  3. Margravial Opera House Bayreuth. UNESCO. Процитовано 22 січня 2016.
  4. Margravial Opera House Bayreuth - World Heritage Site - Pictures, info and travel reports. www.worldheritagesite.org (англ.). Процитовано 6 листопада 2017.
  5. Kotnik, Vlado (6 липня 2017). The Adaptability of Opera: When Different Social Agents Come to Common Ground. sfopera.com.
  6. UNESCO-Weltkulturerbe Markgräfliches Opernhaus [UNESCO World Heritage Site: Margravial Opera House] (нім.). City of Bayreuth: Tourism, Culture and Leisure. Процитовано 22 січня 2016.
  7. Brug, Manuel (14 квітня 2018). Bayreuth hat seinen schönsten Kulturtempel zurück. Die Welt (нім.). Процитовано 16 квітня 2018.
  8. Markgräfliches Opernhaus Bayreuth in neuem Glanz wiedereröffnet. Deutsche Welle (нім.). 12 квітня 2018. Процитовано 16 квітня 2018.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.