Марков Андрій Андрійович

|Батько= |Посада= |Діти= |Дружина= |Мати= |Чоловік=

Андрій Андрійович Марков
Андре́й Андре́евич Ма́рков
Ім'я при народженні	рос. Андре́й Андре́евич Ма́рков
Народився	2 (14) червня 1856 Рязань, Російська імперія[1]
Помер	20 липня 1922(1922-07-20)[1][2][3] (66 років) Петроград, Російська СФРР[1]
Поховання	Літераторські мостки
Країна	Російська імперія  РСФРР
Національність	росіянин
Діяльність	математик, статистик, викладач університету
Alma mater	фізико-математичний факультет Санкт-Петербурзького університетуd і Санкт-Петербурзький державний університет[4]
Галузь	Теорія випадкових процесів, Теорія чисел
Заклад	Петербурзька академія наук
Науковий керівник	Чебишов Пафнутій Львович[5]
Аспіранти, докторанти	Абрам Безикович[4], Фрідман Олександр Олександрович[4], Nikolai Maximovich Güntherd[4], Каган Веніамін Федорович[4], Тамаркін Яків Давидович[4], Джеймс В. Успенський[4], Вороний Георгій Феодосійович[4] і Виноградов Іван Матвійович[2]
Членство	Російська академія наук і Петербурзька академія наук
Відомий завдяки:	Ланцюги Маркова
Брати, сестри	Vladimir Andreyevich Markovd
Діти	Марков Андрій Андрійович
Нагороди	Орден Святого Станіслава Орден Святої Анни
Марков Андрій Андрійович у Вікісховищі

Андрі́й Андрі́йович Ма́рков (*14 червня 1856, Рязань — †20 липня 1922, Петроград) — російський математик, представник петербурзької математичної школи.

Народився в Рязані. 1874 року вступив на фізико-математичний факультет Петербурзького університету, де під впливом Пафнутія Чебишова зайнявся теорією неперервних дробів і теорією чисел.

У 1884-му Марков захистив докторську дисертацію, присвячену неперервним дробам, у якій довів і узагальнив деякі нерівності Чебишова, опубліковані раніше без доведень. Маркову належать також численні роботи з різноманітних розділів математичного аналізу. У 1890-му за глибокі наукові дослідження Марков був обраний академіком Петербурзької академії наук. З кінця 1890-х років головним предметом досліджень вченого стала теорія ймовірностей. Тут він продовжив роботу свого вчителя П. Л. Чебишова і ввів новий об'єкт дослідження — послідовності залежних випадкових величин, що отримали надалі назву ланцюгів Маркова[6]. Так називають послідовності випадкових величин, для яких ймовірність появи того чи іншого значення на (k + 1)-му кроці залежить лише від того, яке значення ця величина прийняла на k-му кроці, і не залежить від значень величини на 1-му, 2-му,…, (k — 1)-му кроках.

Марковські ланцюги відразу після відкриття не знайшли практичного застосування, і вченому довелося застосовувати свої результати до розподілу голосних і приголосних букв у поемі О. С. Пушкіна «Євгеній Онєгін». Адже за приголосною часто йде голосна, а за голосною — приголосна, і в першому наближенні можна вважати, що ймовірність появи голосної на (k + 1)-му місці залежить лише від того, голосною чи приголосною є буква на k-му місці. Але, як завжди буває з глибокими науковими результатами, надалі було виявлено набагато важливіші для практики області застосування марковських ланцюгів (наприклад, теорія масового обслуговування). З теорії марковських ланцюгів виникла загальна теорія випадкових процесів, яка застосовується при вивченні лавинних процесів та інших проблем.

Марков виступав проти спроб підпорядкувати викладання математики в школі релігійним поглядам. Різкі випади проти віри містяться в підручнику Маркова «Числення ймовірностей». Після виходу книги вченого звинуватили в безбожництві і «підриві основ».

На честь вченого названо астероїд 27514 Марков.