Мармус Володимир Васильович

Володимир Мармус
Володимир Васильович Мармус
Народився 21 березня 1949(1949-03-21) (72 роки)
Росохач, Чортківський район, Тернопільська область, Українська РСР, СРСР
Громадянство УРСР →  Україна
Національність українець
Діяльність письменник
Alma mater Львівський державний коледж декоративного і ужиткового мистецтва імені Івана Труша і Історичний факультет Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка
Брати, сестри Микола
Нагороди

Володимир Васильович Мармус (нар. 21 березня 1949, с. Росохач, нині Україна) — український громадсько-політичний діяч, учасник національно-визвольних змагань, літератор.

Життєпис

Володимир Мармус народився 21 березня 1949 року в селі Росохачі, нині Чортківської громади Чортківського району Тернопільської області України.

Закінчив Львівське ремісниче училище (1969), історичний факультет Тернопільського державного педагогічного університету (2004). Працював на Чортківському відгодівельному підприємстві, заступником директора Чортківської станції юних техніків (1996—1997), консультантом заступника голови з гуманітарних питань (1997—2002), головним спеціалістом служби у справах неповнолітніх (2002—?) Чортківської РДА.

Громадсько-політична діяльність

Член Української гельсінської групи (1988), від 1989 — голова її районної організації, член Всеукраїнського товариства політв'язнів і репресованих «Меморіал», Народного руху України. Голова районної організації Української республіканської партії (1990—1997), від 1997 — голова районної організації Республіканської Християнської партії.

Ініціатор створення в листопаді 1972 року і керівник національно-патріотичної підпільної організації, учасниками якої була молодь із с. Росохач: Петро Винничук, П. Вітів, А. Кравець, М. Лисий, Микола Мармус, Степан Сапеляк, М. Слободян.

Написав листівки: «Свободу українським патріотам!» (про репресії 1972-1973 проти інакодумців), «Ганьба політиці русифікації!», «Хай живе зростаючий український патріотизм!».

Вночі 21/22 січня 1973-го року Володимир разом з іншими членами підпільної організації вивісили у місті Чортків чотири синьо-жовті прапори та 19 листівок з нагадуванням про те, що за 55 років до того Центральна Рада своїм IV Універсалом проголосила Україну незалежною державою[1]. Учасники акції були заарештовані органами КДБ. 24 вересня 1973 року судова колегія Тернопільського обласного суду винесла вирок, яким за «антирадянську агітацію і пропаганду», «вчинення особливо небезпечних державних злочинів», «незаконне носіння, зберігання вогнепальної зброї» засудила Володимира Мармуса до 6 років позбавлення волі у колонії суворого режиму з наступним засланням на 5 років[1].

Депутат Тернопільської обласної ради (1990, 1998, 2002).

Про Володимира Мармуса та членів Росохацької підпільної організації Харківською правозахисною групою видана книжка «Юнаки з огненної печі»[1].

Доробок

Автор публіцистичних книг «Друже зверхнику» (2001, у співавторстві), книги спогадів «Доля обрала нас» (2004).

Нагороди

Примітки
  1. Юнаки з огненної печі, 2003.
  2. Указ Президента України від 18 серпня 2006 року № 693/2006 «Про нагородження орденом „За мужність“»
  3. Указ Президента України від 27 січня 2012 року № 27/2012 «Про нагородження відзнакою Президента України — ювілейною медаллю „20 років незалежності України“»
  4. Рішення Чортківської міської ради від 26 червня 2019 року № 1514 Про присвоєння звання «Почесний громадянин міста Чорткова»

Джерела

Література

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.