Сапеляк Степан Євстахійович

Степан Сапеляк народився в селі Росохачі неподалік Чорткова, на півдні Тернопільщини. Батько родом з Перемишля (нині Польща) — український лемко, вірний греко-католик, муляр і рільник. Мати — Ганна родом з Тернопільщини, разом із своєю матір'ю Анастасією співали в хорі церкви святого Миколая.

Навчався у середній освітній та музичній спеціальній школах за класом духових інструментів у м. Заліщиках (у Росохачі була лише восьмирічна школа), які закінчив у 1969 році. Одними з перших книг, прочитаних Степаном, були «Коли ще звірі говорили» та «Лис Микита» Івана Франка.

Навчався на філологічному факультеті Львівського університету у 1969—1973 рр.

Степан Сапеляк — студент Львівського університету 1972 р. (світлина зі студентського квитка, вилученого при арешті).

За словами самого Степана Сапеляка, «в цей час жив самопідбадьорюванням, писав вірші і тихенько записував героїчні пісні ОУН-УПА „за волю святую“ супроти „сов'єтів“… Готував рукопис книги „День молодого листя“, (свій майбутній „кримінал“!)».

29 жовтня 1972 р. після чергових арештів (Ігоря Калинця та інших) написав відкриту заяву на ім'я тодішнього Генсекретяря КПРС Леоніда Брежнєва та Першого секретаря КПУ Володимира Щербицького, у якій висловив незгоду супроти арештів та свавілля української інтелігенції.

1972 року Сапеляк надіслав до видавництва збірку поезій, яку один із рецензентів охарактеризував як «націоналістичну».

17 листопада 1973 році був виключений з комсомолу, а згодом і з вишу. З лютого 1973 року перебуває під слідством в Тернопільському КДБ, як учасник молодіжної підпільної групи, яка у ніч 22 січня 1973 р. на честь 50-річниці Акту Злуки УНР і ЗУНР у м. Чорткові вивісили жовто-блакитні прапори й розклеїли летючки із протестом й закликом: «звільнити політв'язнів із радянських тюрем й концтаборів». Слідчими органами КДБ йому було інкриміновано «написання й виготовлення віршів тенденційно націоналістичних, що опорочують своїм змістом радянський та суспільно-політичний лад Союзу РСР», віршів антирадянського «наклепницького» змісту з метою «підриву й повалення суспільно-політичного ладу в СРСР та відриву Радянської України від Союзу…», а також звинувачення у так званій «антирадянській агітації та пропаганді».

19 лютого 1973 року заарештований та 24 вересня 1973 засуджений Тернопільським обласним судом за частиною 1 ст. 62 КК УРСР («Антирадянська агітація і пропаганда») та ст. 64 («Організаційна діяльність та участь в антирадянській організації») до 5 років позбавлення волі та 3 років заслання.

Степан Сапеляк під час заслання в Хабаровському краї, де він працював електриком.

Покарання відбував в концтаборах та тюрмах ГУЛАГу міст Пермі, Владимира, Північного Уралу, Охотського узбережжя Хабаровського краю та в Казанському централі. На засланні був на Колимі та в Хабаровському краї.

В ув'язненні брав активну участь у концтабірному русі Опору.

10 грудня 1975 р. академік А. Сахаров у своїй Нобелівській лекції, «Світ. Прогрес. Права людини», зачитаній в Осло Оленою Боннер, зокрема, говорив:

…Я не можу сьогодні розповідати конкретні судові справи, конкретні долі... Я просто назву тут, у цьому залі, імена деяких відомих мені в'язнів. Як ви уже чули вчора, я прошу вас уважати, що всі в'язні совісті, усі політв'язні моєї країни розділяють зі мною честь Нобелівської премії Миру…

Серед 129 прізвищ в'язнів совісті 74-м він назвав прізвище Степана Сапеляка.

В 1983 році «під гласним наглядом» КДБ був поселений у смт Безлюдівка під Харковом. Пізніше — жив у Харкові в районі Залютине[2]. У 1984 р. за книгу віршів «День молодого листя» був прийнятий до Міжнародного Пен-клубу (згодом один із засновників українського відділення ПЕН)[3].

Сапеляк так згадує про цей період свого життя:

…Це мої найплідніші й золоті просвітки творчости. І це мої болісні і найтрудніші роки життя. Роки «над прірвою» і роки під високою зорею. Де єдиний вихід – оживляти й виробляти власну чесну думку, відстоювати поняття свободи та християнських цінностей у житті й мистецтвах. І щасливий був я, бо вчителя мав за всіх обставин мого артизму, звитяжця й поета – Ігоря Калинця…[4]

1986 — співфундатор Української асоціації незалежної творчої інтелігенції[5].

З лютого 1987 року стає членом Української Гельсінської Групи[6][7].

Того ж 1987 р. увійшов до редколегії позацензурного самвидавчого, громадсько-політичного часопису «Український вісник» (за його участі вийшло п'ять чисел журналу та інформаційних бюлетнів)[8] На пропозицію В. Чорновола підписував статті та добірки власним прізвищем, а не псевдонімом[9].

7 грудня 1987 р. — співфундатор і член Ініціативної групи мистців пера і пензля, театру і кіно — Української Асоціації незалежної творчої інтелігенції ([УАНТІ]) і відповідальний редактор (у співпраці з поетом М. Даньком) за друге число нелегального мистецького видання «Кафедра» за сприяння [УАНТІ][10][11].

Від 1987 — член редакційної колегії «Українського вісника», до 1988 — співредактор незалежного позацензурного часопису «Кафедра» у місті Львів, від 1989 — відповідальний редактор за подальші випуски цього часопису в Харкові.

17 липня 1988 р. — заснував Гельсінську Групу в м. Харкові, яку очолював 1988—1990 рр. до її реорганізації в Республіканську партію, яку також і очолював[12]. У серпні 1988 р. вперше в у Харкові підняв жовто-блакитний прапор біля пам'ятника Тарасові Шевченкові з активістами УГГ[13].

1988 р. Степану Сапеляку присуждена премія Літературного фонду ім. Івана Франка в Чикаго (США)[14].

Степан Сапеляк (ліворуч) під час зустрічі з прем'єр-міністром Канади Мартіном Браяном Малруні англ. Martin Brian Mulroney (крайній праворуч) (19 квітня 1989 р., Оттава, Канада).

1989 р. (від 30 січня — до 20 травня 1989 р.) — здійснив тримісячний робочий візит до Канади, США, Великої Британії та Західної Німеччини. 19 квітня Степан Сапеляк мав робочу зустріч з Прем'єр-міністром Канади Мартіном Брайяном Малруні та відвідав Палату громад у столиці Канади Оттаві[15].

1989—1993 рр. стажувався на філолологічно-філософському факультеті Українського Вільного Університету (УВУ) в м. Мюнхен (Німеччина). Співфундатор Української асоціації незалежної творчої інтеліґенції (1986).

Степан Сапеляк під час зустрічі з президентом канадійського відділення Міжнародного ПЕН-Клубу, членом Спілки письменників Канади Гремом Гібсоном (Graeme Gibson, ліворуч від поета), відомою письменницею та громадським Діячем Маргарет Етвуд (Margaret Atwood, праворуч з краю) та іншими канадійськими письменниками (14.04.1989 р. Торонто, Канада)

1989 р. — засновник філії Української Гельсінкської Спілки в Харкові[16].

У 1991 році реабілітований Генеральною Прокуратурою України «за відсутністю складу злочину»[17]. Того ж року прийнятий до Спілки письменників України[18][19][20]

Від 1993 р. працює заступником головного редактора відродженого часопису «Основа» (редактор В. Ілля, Київ)[21]. 1993 р. Комітетом з державних премій України поету Степану Сапеляку за збірку поезій «Тривалий рваний зойк» присуджено Національну премію України імені Тараса Шевченка в галузі літератури і мистецтва, публіцистики і журналістики за вагомий внесок у розвиток культури[22] У 1994 році присуджено Всеукраїнську літературно-мистецьку премію ім. Левка та Богдана Лепкого за книгу «Журбопис» та публікації в журналі «Тернопіль»[23].

У Степана Сапеляка було три дружини та четверо дітей: двоє синів та дві доньки. Один з них ще учень, другий нещодавно одружився. Одна донька закінчила Харківську Державну Академію Культури, друга навчалася у консерваторії в Москві[24]. Мати Галина мешкає у Тернопільській області.

Помер 1 лютого 2012 р. у м.Харків. За попередньою інформацією, причиною передчасної смерті став інсульт.

Збірка поезій «Во ім'я Слова»[25].

Анотація до книги:

Нова книга лауреата Національної премії України ім. Т. Г. Шевченка Степана Сапеляка – осягання й вага слова. Слова будителя. Слова сакрального. Слова, як вищого Дару Божого... Через причастя Апостольського Псальму, слова Шевченкового, поет повертає загальнолюдські цінності, його цілющі духовні начала на многотрудній «кроткій» стезі власної поезії й есеїстики.

Замість переднього слова статті С. Сапеляка, надруковані в газеті «Літературна Україна» від 19 травня 2007, 9 листопада 2006 та 30 березня 2006 рр.

Збірка мемуарів «Хроніки дисидентські від головосіку»[26].

Анотація до книги:

Спогади відомого діяча українського національно-визвольного руху 70-х — 90-х років ХХ ст., поета Степана Сапеляка розповідають про його тернистий життєвий шлях: арешт за «антирадянську агітацію та пропаганду», сидіння в радянських концтаборах, діяльність в УГС, участь у харківських акціях протесту, що наближали здобуття Україною незалежності. У книзі друкуються також документи пов'язані з правозахисною діяльністю С. Сапеляка, статті з періодичної преси, листи, фотоматеріали.

Передні слова: М. Жулинський та Дж. Мейс.

Невольнича мемуаристика «Хроніки дисидентські від головосіку».

Анотація до книги:

Спогади відомого діча українського національно-визвольного руху 70-х - 90-х років ХХ ст., поета Стпана Сапеляка розповідають про його тернистий життєвий шлях: арешт за вивішення у січні 1973 року, разом з товаришами, синьожовтих прапорів у с. Росохач Тернопільської обл., сидіння в радянських концтаборах, діяльність в УГС, участь у харківських акціях протесту, що наближали здобуття Україною незалежності. У книзі друкуються також документи пов'язані з правозахисною діяльністю С. Сапеляка, статті з періодичної преси, листи, фоотматеріали.

Збірник поезій «Незів'яле листя»[27].

Анотація до книги:

Книга «Незів'яле листя» - це діалог з першою книгою «День молодого листя», за яку поет зазнав репресій, морального терору за радянських часів. Книга з відтінком виклику стероризованій пам'яті України, як застереження історичній амнезії. Це слово стоїцизму, з яикм поет зносив свою долю, нині актуальне у нашому порізненому суспільстві. Константою книги «Незів'яле листя» є мотив честі й гідності людини, що являє належну офірність на вівтар вітчизни високою вірою і йде від священних джерел. Другий розділ книжки - любовна лірика поета.

«Кричі часу»[28].

Анотація до книги:

До нової книги поета, лауреата Державної премії України ім. Т. Г. Шевченка Степана Сапеляка «Кричі часу» - увійшли твори медитативного осмислення стану між миттю майбутнього і миттю минулого. Стану міфотворення життя у передчутті апокаліпсисного часу. У цьому світі Добро і Зло не умовні і не позачасові сили. Вони застосовні до кожного вчинку й події, віддають відгомоном у минулому і майбутньому. Автор будує свої образи на опнятті тривалості, оживлення минулого, на повторному переживанні історії через вчення Христа. У нього слово належить тільки Абсолюту. Життя Сапеляк бачить через Слово Боже... І тужить Богомир'ям неврем'яних літ...

Збірник поезій «І каміння те стало хлібами…». Том перший[29].

Анотація до книги:

До першого тритомного видання вибраних творів видатного українського поета, громадсько-політичного й культурного діяча, лауреата Національної премії України імені Т. Г. Шевченка Степана Сапеляка (нар. 1951 р.) увійшли кілька статей про його життєвий і творчий шлях та основна частина тому - поезії, написані автором у різні роки, зокрема й у часі довголітніх ув'язнень та заслань, яких зазнав поет в імперсько-тоталітарній державі «єдино за слово своє». Мегаметафора, використана в назві тритомника, промовисто нагадує про камені, якими незрідка буває побите все чесне й звитяжне і які в іторичній перспективі перетворюються на духовний хліб для людини, суспільства, нації, коли ті здобувають більшу свободу й завдяки цьому осягають глибшу правду. Особливості авторського правопису збережено.

Збірник есеїв, рецензій, статей «І каміння те стало хлібами…». Том другий[30].

Анотація до книги:

У другому томі тритомного видання вибраних творів Степана Сапеляка представлені його літературно-критичні, публіцистичні статті й есе, розвідки в царині живопису, виступи, звернення тощо. Із них постає незглибимий космос індивідуальної, вистражданої естетики поета, приступної щиро зацікавленому, інтелектуально й художньо проникливому читацькому світосприйняттю, чільними в якому є передусім віра й пошук Абсолюту, Україна, ї наскрізна буттєво-історична й етноприхологічна ідея, суспільна демократія та свобода людини. Особливості авторського правопису збережено.

Збірник спогадів, листувань, нотатків із щоденника «І каміння те стало хлібами…». Том третій[31].

Анотація до книги:

Центральною частиною третього тому вибраних творів Степана Сапеляка є «Хроніки дисидентські від головосіку», які розповідають про тернистий шлях поета: арешт за «антирадянську агітацію та пропаганду», сидіння в радянських концтаборах, діяльність в УГС. Це також чи не найяскравіші сторінки національно-визвольних змагань під час «перебудови», зокрема на Слобожанщині, одним із лідерів яких був сам автор. До тому увійшли інтерв'ю, листування, щоденникові записи, у яких теж виразно відтворена прежита епоха, гостро і глибоко аналізуються явища, події, факти, моделюється майбутнє, базоване на історично тяглих, незвищимих українських цінностях. Особливості авторського правопису збережно.

Збірка віршів та публіцистики «Журбопис»[32].

Анотація до книги:

«Журбопис» — книга лауреата Державної премії України ім. Т. Г. Шевченка Степана Сапеляка. До неї увійшли поетичні твори — «як осмислення свободи у передчутті апокаліпсисного часу», що і є своєрідним потоком поетичної свідомості автора поза ув'язненням. До цієї ж музи автор долучає частковий епістолярний доробок акцій протесту супроти комуністичного режиму в різні роки ув'язнення. Уперше друкується низка імпресіоністичних спостережень на сучасне малярство харківських художників, а також у книжці використані архівні світлини автора на засланні, в еміграції, в Україні.

Збірка поезій «Страсті до любові»[33].

У анотації до книги зазначено:

Степан Сапеляк — представник поетичного покоління, що активно увійшло в літературу на початку сімдесятих, коли, за словами автора, «такі поняття, як поет і імперія, були не сумісні». Збірка «Страсті по любові», видана харківським «Майданом», удостоєна премії імені Володимира Свідзинського.

…Образ Сапеляка і не абстрактний і не невтральний, його фарби виразно національні, фолкльорні, релігійні. Тут спектр широкий і багатий…

(Олександр Борисенко — д-р філології, професор кафедри всесвітньої літератури. Університет Торонто, Канада._

Збірка поезій «Тривалий рваний зойк»[34].

Анотація до книги:

…Нарешті ми, співвітчизники Степана Сапеляка, маємо змогу познайомитися э його творчістю, яка вистояла в часи найлютіших випробувань, що випали на долю поета, якому виповнилося сорок років, який эалишився вірним своєму моральному виборові: за слово відповідати перед Богом, перед совістю, перед своїм людським призначенням на 3емлі. Книга «Тривалий рваний зойк» вміщує поезії, написані протягом двадцяти років. Вона відбиває духовні пошуки людей, які не могли змиритися з олжею, що вкривала минуле і сучасне України, яким не байдуже її майбуття.

Передмову до книги Степана Сапеляка написав відомий український поет Павло Мовчан.

Редактор Л. В. Голота.

Збірка поезій «З гіркотою у камені»[35].

В анотації до книги зазначено:

Метафоричний образ є не лише назвою збірки, він є всією її матерією. Можна так чи так ставитися до такої метафоричности, яка балянсує десь на межі парадоксу, по-різному оцінювати той чи той образ або вираз. Матеріял для закидів теж є i, природно, що не все в збірці рівне. Але ж хто може сумніватися, що перед нами поет — сучасний і незвичний, обдарований дивовижним багатством образних уявлень, чи сумніватися в чесності його голосу і щирості його болю? (Приготовано до друку із запису на тасьмі із передавань радіостанції «Свобода» програми літературного критика, грудень 1988. — Ред.)

(Олександр Борисенко — д-р філології, професор кафедри всесвітньої літератури. Університет Торонто, Канада.)

Збірка віршів «Без шаблі і вітчизни»[36]

Більшість віршів Сапеляка в цій збірці відносяться до 80-тих років, є кілька із кінця 70-тих років. Велика їх частина писана на засланні. Безпосередньо про неволю, як таку, поет не пише, але вона відчувається із кожного рядка, в настрою вірша, в підборі образів. В поезіях Сапеляка велика сила. Вони діють тією силою змісту, який віддає сила форми у зоровому читанню, але ще сильніше вони впливають як читати ix голосно. Вони вимагають дуже доброго читця, який віддав би всі нюанси глибини поетової думки в дуже вишуканій, але сильній у своїй щирості, формі.

(Аріядна Шум — літературознавець, Торонто, Канада)