Марсель Райх-Раніцкі

Марсель Райх народився у єврейській родині в Польщі. Однак, в його сім'ї не дотримувилася суворих єврейських звичаїв. Його батьки — Давид та Олена (Helene) Райх. Батько Марселя був торговцем будматеріалами. Мати виросла в Берліні й залучала своїх дітей до німецької культури.

1929 року родина Райх переїхала до Берліна. В 1937 році Марсель закінчив гімназію. У цей час в Німеччині при владі був нацистський уряд, почалися репресії проти євреїв. Марсель подав заяву на вступ до Берлінського Університету Фрідріха Вільгельма (Fredrich-Wilhelms-Universität), проте через його єврейське походження йому було відмовлено.

1938 року всіх євреїв, що народилися в Польщі, вислали з Берліна на батьківщину. Марсель Райх був змушений повернутися до Польщі і поселився у Варшаві. У Польщі, завдяки відмінному знанню німецької мови, він влаштувався працювати перекладачем. У цей же час він почав, під псевдонімом Віктор Гарт (Wiktor Hart), писати концертні рецензії в «Єврейській газеті» (Gazeta Zydowska). Після вторгнення до Польщі військ Третього рейху він був інтернований у єврейське гетто Варшави в 1940 році. В 1942 році йому довелося перекладати наказ німецького командування про ліквідацію єврейського гетто у Варшаві й відправлення всіх євреїв у концентраційні табори Треблінка та Освенцім. Марселю Райху, разом з дружиною Теофілею, вдалося втекти і сховатися в підпілля. Його батьків і братів було вбито.

У вересні 1944 року Прагу (район Варшави на правому березі Вісли, де переховувався Марсель Райх) захопила Радянська армія. Райх вступив в комуністичну партію й почав працювати в пропагандистському відділі. На кінець 1944 року він працював у польській спецслужбі. В 1948 році він, як агент польської спецслужби, був направлений до Лондона. Офіційно в Лондоні він значився як віце-консул під ім'ям Марсель Раніцкі (Marcel Ranicki). Пізніше він зберіг це ім'я за собою. У 1949 році був відкликаний з Лондона до Польщі.

У 1950 році його було звільнено з польської спецслужби й заборонено публікувати свої роботи.

В 1958 році Марсель опинився в Німеччині, під Франкфуртом-на-Майні, де й залишився на проживання. Йому докоряли за те, що він залишився у Німеччині, а не переїхав до Ізраїлю, що він не вважає себе справжнім євреєм. На це він відповів: «Я розумію тих, хто говорить, що не можна відрікатися від своєї нації, а особливо, коли вона переслідується, але єврейська релігія мені значною мірою, абсолютно чужа. Зрештою, саме євреї придумали заповідь «не убий» і заповідь «Люби ближнього свого, як самого себе». Я не є членом єврейської громади, але це не означає, що я перестав бути євреєм».

В 1960–1973 роках Райх-Раніцкі працював літературним критиком у гамбурзькій щотижневій газеті «Die Zeit» (Час).

З 1973 до 1988 роки він був провідним літературним співробітником щоденної газети «Франкфуртер Альґемайне Цайтунг» (нім. Frankfurter Allgemeine Zeitung). Особливою заслугою Райх-Раніцкі є створення «Франкфуртської антології», в якій зібрано понад 1500 творів німецьких авторів.

З 25 березня 1988 року до 14 грудня 2001 року Райх-Раніцкі вів на Другому державному каналі німецького телебачення ZDF популярну передачу «Літературний квартет» (нім. Das literarische Quartett). Ця передача принесла йому загальнонаціональну популярність і здійснювала величезний вплив на весь німецькомовний літературний процес. З острахом і надією чекали автори виступу Райх-Раніцкі з його судженнями про той чи інший твір. Ці виступи мали величезний вплив на подальшу літературну долю авторів. У цей час Райх-Раніцкі отримав своє прізвисько — «Папа Римський німецької літератури».

В 1990 році літературний критик Йоахим Кайзер (Joachim Kaiser) назвав Райх-Раніцкі «найбільш начитаним, найгрізнішим, найавторитетнішим, а тому й найбільш ненависним критиком Німеччини». Марсель Райх-Раніцкі є до сьогодні найпримітнішим і найвпливовішим літературним критиком Німеччини.

Автобіографічна книга Марселя Райх-Раніцкі «Моє життя» була видана більш ніж півмільйонним накладом і довгий час залишалася однією з найпопулярніших публіцистичних книг Німеччини. Ця книга вважається критиками одним з найкращих мемуарних творів XX століття. У цій книзі він пише: «Я наполовину поляк, наполовину німець і на всі сто відсотків єврей».

В 1968–1969 роках Райх-Раніцкі викладав у американських університетах. В 1971–1975 роках він гостьовій професор (Gastprofessur) в університетах Стокгольму та Уппсали. З 1974 року — почесний професор Університету Тюбінгена. З 1990 року — професор Університету імені Генріха Гейне в Дюссельдорфі і з 1991 року — професор Університету Карлсруе.

З 2006 року Райх-Раніцкі — почесний професор Університету Тель-Авіва.

У журналі «Шпіґель» (нім. Der Spiegel), № 25, 16 червня 2005, Райх-Раніцкі представив канонічний список найвизначніших літературних творів німецькою мовою («Kanon lesenswerter deutschsprachiger Werke»). Цей список містить п'єси, роман, повісті, оповідання і ліричні твори окремих поетів.

За плідну діяльність протягом всього життя й за передачу «Літературний квартет», Райх-Раніцкі було присуджено Премію німецького телебачення за 2008 рік. Вручення премії проходило 11 жовтня 2008 року в Кельні. Під час церемонії Райх-Раніцкі вийшов на трибуну й публічно відмовився від отримання премії, висловлюючи, таким чином, свій протест проти низької якості багатьох німецьких телепрограм. Щоб якось згладити скандальність ситуації, ведучий програми Томас Готшальк запропонував Мерселеві Райх-Раніцкі обговорити це пізніше під час окремої телепередачі разом з керівниками провідних німецьких телевізійних каналів.[2] Однак, керівники телеканалів ухилилися від участі в передачі й Томасу Готшалькові довелося одному розмовляти з Райх-Раніцкі. Обидві телепередачі отримали найширший резонанс у Німеччині, й збурили дискусію про проблеми німецького телебачення.

Марсель Райх-Раніцкі проживав разом з дружиною у Франкфурті-на-Майні. Його син Анджей (Andrzej) був професором в Університеті Единбурга. 4 березня 2013 року Марсель Райх-Раніцкі повідомив про те, що захворів на рак.[3] Помер у Франкфурті-на-Майні 18 вересня 2013 року на 94-ому році життя.[4]

• Літературне життя в Німеччині. Коментарі й памфлети (Literarisches Leben in Deutschland. Kommentare u. Pamphlete), 1965
• Німецька література на сході й на заході (Deutsche Literatur in Ost und West), 1966
• Література маленьких кроків. Німецькі письменники сьогодні (Literatur der kleinen Schritte. Deutsche Schriftsteller heute), 1967
• Нелюбимі. Сім емігрантів (Die Ungeliebten. Sieben Emigranten), 1968
• Порушники спокою. Євреї в німецькій літературі (Über Ruhestörer. Juden in der deutschen Literatur), Мюнхен, Видавництво «Піпер» (Piper Verlag), 1973.
• Повторна перевірка, твори про вчорашні німецьких письменників (Nachprüfung, Aufsätze über deutsche Schriftsteller von gestern) Видавництво «Піпер», 1977
• Франкфуртська антологія1 — 27 томи ((Hg.) Frankfurter Anthologie, Band 1-27) Франкфурт-на-Майні, Видавництво «Інзель» (Insel Verlag), 1978–2004.
• Заперечення, до німецької літератури сімдесятих років (Entgegnung, Zur deutschen Literatur der siebziger Jahre), 1981
• Томас Манн і його родина (Thomas Mann und die Seinen) Штутгарт, 1987, ISBN 3-421-06364-8
• Суцільна критика (Lauter Verrisse), dtv, 1993, ISBN 3-423-11578-5
• Адвокати літератури (Die Anwälte der Literatur) Deutsche Verlags-Anstalt, 1994
• Моє життя (Mein Leben), Штутгарт, Deutsche Verlags-Anstalt, 1999, ISBN 3-423-13056-3
• Сім піонерів. Письменники XX століття (Sieben Wegbereiter. Schriftsteller des 20. Jahrhunderts), Мюнхен, Deutsche Verlags-Anstalt, 2002, ISBN 3-421-05514-9
• Мої портрети. Портрети і твори (Meine Bilder. Porträts und Aufsätze), Мюнхен, Deutsche Verlags-Anstalt, 2003, ISBN 3-421-05619-6
• Наш Грасс (Unser Grass) Мюнхен, Deutsche Verlags-Anstalt, 2003, ISBN 3-421-05796-6
• Вимога дня. Бесіди про німецьких справах (Vom Tag gefordert. Reden in deutschen Angelegenheiten), Мюнхен, DTV, 2003, ISBN 3-423-13145-4
• Мої історії. Від Йоганна Вольфганга Гете до сучасності (Meine Geschichten. Von Johann Wolfgang von Goethe bis heute), Франкфурт-на-Майні, Видавництво «Інзель» (Insel Verlag) 2003, ISBN 3-458-17166-5
• Канон. Німецькі літературні твори. 10 томів і один супровідний том (Der Kanon. Die deutsche Literatur Erzählungen 10 Bände und ein Begleitband), Франкфурт-на-Майні, Видавництво «Інзель» (Insel Verlag) 2003, ISBN 3-458-06760 — 4

Ґраффіті з портретом Райх-Раніцкі в одній із книгарень міста Менден, Німеччина

• Почесний доктор Університету Упсала (1972)
• Відзнака Гейне (1976)
• Медаль Вільгельма Гайнзе Академії наук і літератури Майнца (1983)
• Відзнака Гете міста Франкфурт-на-Майні (1984)
• Премія Томаса Манна (1987)
• Премія Бамбі (1989)
• Премія телебачення Баварії (1991)
• Премія Германа Зінсгаймера в галузі літератури та публіцистики (1991)
• Почесний доктор Університету Аугсбурга і Отто-Фрідріх-Університету Бамберг (1992)
• Премія Людвіга Берні (1995)
• Премія оратора Цицерона (1996)
• Почесний доктор Університету Генріха Гейне в Дюссельдорфі (1997)
• Премія культури землі Гессен (1999)
• Премія Фрідріха Герлдерліна міста Бад-Гомбург і літературна премія Самюеля Богуміла Лінде, Торн / Ґеттінген (2000)
• Золота Камера (2000)
• Почесний доктор Університету Утрехта (2001)
• Почесний доктор Університету Людвіга-Максиміліана в Мюнхені (2002)
• Премія Гете міста Франкфурта (2002)
• Великий Хрест із Зіркою за заслуги перед Німеччиною (2003)
• Премія Культури Європи (2004)
• Премія землі Північний Рейн-Вестфалія (2005)
• Почесний доктор Вільного Університету Берліна й Університету Тель-Авіва (2006)

• Teofila Reich-Ranicki und Hanna Krall: Es war der letzte Augenblick. Leben im Warschauer Ghetto. Aquarelle und Texte. DVA, Stuttgart, München 2000, 120 S., farbig, Gebunden, ISBN 3-421-05415-0
• Hubert Spiegel (Hrsg.): Welch ein Leben. Marcel Reich-Ranickis Erinnerungen. Deutscher Taschenbuch Verlag, München 2000, 393 S., ISBN 978-3-423-30807-6, Зміст та анотація^{[недоступне посилання з квітня 2019]}
• Frank Schirrmacher: Marcel Reich-Ranicki. Sein Leben in Bildern. Eine Bildbiographie. DVA, München 2001, 288 S., 286 s/w Abb., Leinen, ISBN 3-421-05320-0
• Thomas Anz: Marcel Reich-Ranicki. dtv, München 2004, 192 S., zahlr. meist farbige Abb., ISBN 3-423-31072-3
• Sabine Gebhardt-Herzberg: Das Lied ist geschrieben mit Blut und nicht mit Blei: Mordechaj Anielewicz und der Aufstand im Warschauer Ghetto. Selbstverlag, 250 S., ISBN 3-00-013643-6; містить розділ про втечу Марселя Райх-Раніцкі з Варшавського гетто та роль «Єврейської ради».
• Uwe Wittstock: Marcel Reich-Ranicki. Geschichte eines Lebens. Blessing, München 2005, 288 S., 70 Abb., ISBN 3-89667-274-6
• Gerhard Gnauck: Wolke und Weide. Marcel Reich-Ranickis polnische Jahre. Klett-Cotta, Stuttgart 2009, 311 S., ISBN 978-3-608-94177-7, Уривок, Обговорення:[5]

• Біографія (укр.)
• Kommentierte Linksammlung — коментована збірка лінків про Марселя Райх-Раніцкі на сайті Вільного університету Берліна
• Who's Who: Biografie Reich-Ranickis — Біографія (нім.)
• Internetportal Marcel Reich-Ranicki — Інтернетпортал про Райх-Раніцкі, literaturkritik.de, а також Повна бібліографія (нім.)
• Literaturkritiker Marcel Reich-Ranicki Авторська сторінка
• «Literatur ist mein Leben!» — «Література — моє життя»: аудіо, відео, фото, статті з нагоди 85-річчя
• «Marcel Reich-Ranickis Rolle in Polens Geheimdienst» — Райх-Раніцкі та польські спецслужби, канал 3sat, 12 серпня 2002 року
• «Unendliche Wehmut und ungeheure Ironie», газета «Berliner Zeitung», 17 лютого 2007 року, присудження звання почесного доктора Гумбольдтського університету Берліна
• «Ein Gespräch mit Marcel Reich-Ranicki: Es war viel leichter, als ich mir das vorgestellt hatte», інтерв'ю для газети «Frankfurter Allgemeine Zeitung», 4 червня 2008 року.
• Відеозапис виступу Марселя Райх-Раніцкі під час церемонії вручення премії в 2008 році
• Райх-Раніцкі: «Час нарешті завершити цю справу!» (про Івана Дем'янюка)