Мартоноша

Мартоно́ша (колишня назва Восьма рота) село в Україні, у Новомиргородській міській громаді Новоукраїнського району Кіровоградської області. Населення становить 1 554 осіб. Колишній центр Мартоноської сільської ради.

село Мартоноша
В'їзд до села Мартоноша
В'їзд до села Мартоноша
Країна  Україна
Область Кіровоградська область
Район/міськрада Новоукраїнський район
Громада Новомиргородська міська громада
Рада Новомиргородська міська рада
Код КАТОТТГ UA35060130250053529
Облікова картка Мартоноша 
Основні дані
Засноване сер. XVIII століття
Колишня назва Восьма рота
Населення 1554
Поштовий індекс 26033
Телефонний код +380 5256
Географічні дані
Географічні координати 48°45′30″ пн. ш. 31°47′17″ сх. д.
Середня висота
над рівнем моря
148 м
Водойми р. Велика Вись
Відстань до
центру громади/сільради
13 км
Найближча залізнична станція Новомиргород
Відстань до
залізничної станції
13 км
Місцева влада
Карта
Мартоноша
Мартоноша
Мапа

 Мартоноша у Вікісховищі

Географія

Село розташоване в долині Великої Висі та її невеликої майже пересохлої притоки. Відстань до районного центру — 13 км.

Західна околиця села розташована на крутому схилі узгір'я, внизу якого знаходиться глибокий яр Яремина балка.

Історія

Мартоноша на військово-топографічній карті 1869 року

Археологія

Поблизу села досліджено кілька курганів бронзової доби (II тис. до н. е.) та скіфського часу (VIIII ст. до н. е.).

XVIII століття

В 1702 році на місці сучасної Мартоноші в Яреминому байраці була пасіка новомиргородського козака Андрія Лебединця.

Село було засноване в середині XVIII століття вихідцями з Балкан; переважну частину подальших переселенців сюди становили молдовани. У 17521764 роках тут знаходилась Восьма рота новосербського кінного Гусарського полку. Інші назви села: Єреминобальський шанець, Мартонош (сербський аналог Мартонош).

Станом на 1772 рік, у шанці Мартоноші існувала дерев'яна однопрестольна Георгіївська церква, цілопарафіяльним настоятелем якої з 1759 року був священик Леонтій Савин. Церква підпорядковувалась Новомиргородському духовному Правлінню. З 1764 року тут проживав також священик-молдованин з села Гольми Іоан Хмельницький.[1] Станом на 1789 рік приходськими священиками Георгіївської церкви були Євстратій Євтодієв та Павло Вишневецький.[2]

Степан Кожум'яка на новозбудованому мосту через балку (1968)

XIX—XX століття

1859 року у власницькому селі Мартоноша (Восьма Рота) Єлисаветградського повіту Херсонської губернії, мешкало 2111 осіб (1167 чоловічої статі та 944 — жіночої), налічувалось 296 дворових господарства, існувала православна церква[3].

Станом на 1886 рік у селі Новомиргородської волості Єлисаветградського повіту Херсонської губернії мешкала 3221 особа, налічувалось 643 дворових господарства, існували православна церква, школа та лавка[4].

За даними 1894 року у селі, центрі Мартоноської волості, мешкало 4107 осіб (2117 чоловічої статі та 1990 — жіночої), налічувалось 753 дворових господарств, існували православна церква, церковно-парафіяльна школа на 61 хлопчика, 6 лавок, штофна лавка, гуртовий склад вина й спирту[5].

За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 4595 осіб (2313 чоловічої статі та 2282 — жіночої), з яких 4530 — православної віри[6].

Мешканці Мартоноші взяли активну участь у Канізькому повстанні 1918 року.

На фронтах Другої світової війни воювали 610 мартонісців, 105 з яких загинули, а 145 були нагороджені орденами й медалями. В часи окупації місцевими підпільниками було вбито гебісткомісара. Одна з вулиць села названа іменем Григорія Некори — партизанського зв'язкового, очільника підпільної групи, вбитого гестапівцями в Новомиргороді 16 березня 1943 року.[7]

Бої за звільнення села тривали у лютому—березні 1944 року. Під час них 70 мартонісців виконували функції провідників розвідувальних груп.[8]

1968 року під керівництвом Степана Кожум'яки в селі було зведено міст через балку на автошляху Новомиргород Кропивницький.

Населення

В 1886 році у селі у 643 дворах мешкала 3221 особа.

У роки Голодомору 19321933 років населення Мартоноші зменшилось з близько 4,5 тисяч до 152 чоловік.[9]

В 1970 році населення Мартоніської сільської ради становило 2615 осіб.

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 1809 осіб, з яких 847 чоловіків та 962 жінки.[10]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкали 1552 особи.[11]

Значний відсоток мешканців села становлять молдовани, що в побуті й досі користуються молдовською мовою.

Динаміка населення
18591886189418971928193319702001
2111 3221 4107 4595 5609[12] 152 2615 1554

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[13]

МоваВідсоток
українська 68,60 %
молдовська 29,99 %
російська 1,42 %

Інфраструктура

В селі знаходиться ЗОШ I—III ступенів, дитячий садок, сільський будинок культури, клуб, фельдшерсько-акушерський пункт, поштове відділення, дільничний пункт міліції, молитовний дім МСЦ ЄХБ та кілька магазинів.

Сільське господарство

  • СТОВ «Степове»
  • СТОВ «Правда», та інші.[14]

Транспорт

Більшість вулиць Мартоноші асфальтовані. Через село проходить міжрайонна автомобільна дорога Т 1201.

Регулярні перевезення здійснюють рейсові автобуси сполученням:

Вулиці

У Мартоноші налічується 17 вулиць та 2 провулки:[15]

  • Вербний пров.
  • Висока вул.
  • Зелена вул.
  • Дружби вул.
  • Козацька вул.
  • Вишнева вул.
  • Лесі Українки вул.
  • Шевченка вул.
  • Миру вул.
  • Молодіжна вул.
  • Набережний пров.
  • Некори Григорія вул.
  • Перемоги вул.
  • Правди вул.
  • Кам'яниста вул.
  • Садова вул.
  • Стегаря Олександра вул.
  • Калинова вул.
  • Шосейна вул.

Фотогалерея

Файл:Молдовський будинок (Мартоноша).jpg
Сільська рада
Мартоніська ЗОШ
Будинок культури
Клуб
Молдовський будинок

Пам'ятки

  • До нашого часу поблизу Мартоноші зберігся прикордонний рів, який місцеві мешканці називають «Турецьким валом».[16]

Пам'ятники

Назва Розташування Дата встановлення Фото Короткі відомості
Воїнам, загиблим в роки Другої Світової Війни,
меморіал
по вул. Миру, у центрі села У братській могилі біля пам'ятника поховано 38 радянських солдат-вихідців з села; імена 31 з них вказані на могильних плитах. На меморіальних стелах розміщені фотографії всіх загиблих воїнів-вихідців з села.
Радянських воїнів,
братська могила
в сільському парку У братській могилі поховано 32 радянських солдат, що загинули під час звільнення села у 1944 році; імена 22 з них вказані на плиті під пам'ятником.
Розстріляним євреям,
пам'ятний знак
біля Великого урочища (Яреминої балки) Пам'ятний знак на місці масового розстрілу близько 250 євреїв зі Златопільського гетто.
Мирних мешканців села,
братська могила
по вул. Перемоги, поблизу олійні У братській могилі на місці страти в період німецької окупації поховано 6 селян Мартоноші.
Володимиру Леніну та Максиму Горькому,
пам'ятник
по вул. Миру, біля будинку культури (демонтовано)
Стегарю Олександру Сергійовичу,
меморіальна дошка
на фасаді Мартоніської ЗОШ I—III ступенів Пам'ятна дошка встановлена на місцевій школі, де навчався лейтенант О. С. Стегарь (19581981), який загинув в Афганістані.

Відомі люди

Примітки

  1. Макаревский Ф. Материалы для историко-статистического описания Екатеринославской епархии. Церквы и приходы прошедшего XVIII столетия. Вып. 1. Екатеринослав: Типография Я. М. Чаусского, 1880. — С. 1036—1037, 1041.
  2. Державний архів Одеської області, ф. 37, оп. 3, спр. 20, арк. 124—133.
  3. рос. дореф. XLVII. Херсонская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по сведеніям 1859 года. Изданъ Центральнымъ Статистическимъ комитетомъ Министерства Внутреннихъ делъ. СанктПетербургъ. Въ типографіи Карла Вульфа. 1868. LXXX + 191 стор., (код 2123)
  4. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)
  5. рос. дореф. Списокъ населенныхъ мѣстъ Херсонской губерніи. Статистическія данныя о каждом полесеніи. Изданіе Губернскаго Статистическкаго комитета. Херсонъ. Типографія Губернскаго Правленія. 1896. XXIV + 544 стор., (код 2782)
  6. рос. дореф. Населенныя мѣста Россійской Имперіи в 500 и болѣе жителей съ указаніем всего наличнаго въ них населенія и числа жителей преобладающихъ вѣроисповѣданій по даннымъ первой всеобщей переписи 1897 г. С-Петербург. 1905. — IX + 270 + 120 с., (стор. 1-257)
  7. Міста-герої. Село Мартоноша, Новомиргородський район. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 2 серпня 2012.
  8. Мартоноша на derevushka.org.ua[недоступне посилання з липня 2019]
  9. Кожум'яка С. Із днів неволі. Спогади / Літературний запис М. Суржка // «Червона зірка», № 22 (8115) від 05.06.1996
  10. Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Кіровоградська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
  11. Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Кіровоградська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
  12. Административно-территориальное деление Союза ССР. Москва: издательство Наркома Внутренних Дел. 1929.
  13. Розподіл населення за рідною мовою, Кіровоградська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
  14. Мартоноша на B2BToday.com
  15. Вулиці Мартоноші на сайті ЦВК. Архів оригіналу за 23 жовтня 2012. Процитовано 3 червня 2012.
  16. Дмитрієв В. Серби в Україні[недоступне посилання з липня 2019]

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.