Марцін Калиновський (кам'янецький каштелян)

Марцін Калиновський (іноді Мартин; пол. Marcin Kalinowski, 1585/1605 — 2 червня 1652)) — польський шляхтич, військовик, урядник Корони Польської в Речі Посполитій, меценат. Представник роду Калиновських гербу «Калинова».Загинув у битві під Батогом.

Марцін Каліновський
Marcin Kalinowski
Псевдо Мартин Калиновський
Помер після 6 грудня 1738
Поховання Сидорів
Підданство Річ Посполита
Національність поляк
Діяльність військовик, урядник
Посада кам'янецький каштелян і вінницький старостаd
Головував римо-католик
Рід Калиновські
Батько Валентій Калиновський
Мати Евфрозина Бидловська
У шлюбі з Ганна Катажина Тарновська гербу Роліч
Діти Людвік Калиновський
Герб

герб «Калинова»

Життєпис
Місце поховання

Син галицького чесника Валентія Яна[1] Калиновського та його дружини Евфрозини Бидловської.Відомостей про молоді роки мало; дорослим казав, що не хотів навчатися. Рано почав військову службу, брав участь у війні з турками. Можливо, 1690-го потрапив до татарського полону; це його просив батько у короля Яна ІІІ, підтримуваний сеймиком у Вишні, обміняти на полоненого-липка.

Після поновлення на троні Августа ІІ належав до його прихильників, підтримував його на раді Варшавській 1710 року. Весною 1711 отримав завдання зміцнити артилерію Кам'янця-Подільського та Окопів; восени був реґіментарем партії, що знаходилась на Покутті із завданням стерегти кордон від «станіславчиків», які збирались біля нього; з їх маєтків брав засоби для утримання війська. В середині лютого 1712 перейшов на сторону противника разом із залогою Снятина, коли до міста наблизилися відділи Кшиштофа Урбановіча. Під час провстання Перебийноса разом з іншими коронними військами був висланий на Поділля, тому противник Ян Ґрудзіньскі зміг вдертись на Покуття, спішним маршем піти на Краків.

1713 року брав участь у зборі військ під Глинянами. Рішуче відкинув намагання Пилипа Орлика впустити його на територію України, не зважив на підтримку П. Орлика ханом, вислав до нього посла з підкресленням прав Речі Посполитої до України. Намагався сприяти поверненню Юзефа Потоцького до краю. Тоді через пограбування його маєтностей Сасами охолов до Августа ІІ. Влітку 1717 перебував у таборі терногородських конфедератів у Красноставі.

Посади: каштелян Кам'янця-Подільського (з 18 квітня 1712 р. до смерті), вінницький староста (з 1709 р.[2]), регіментар коронного війська, стражник військовий (у 1707 р.).[3] Ймовірно, був 1702-го підстолієм брацлавським. 1703 р. підчаший галицький, восени 1705 реґіментар польської партії, був скерований на зимовий постій до Київського Полісся.

Був похований у крипті фундованого ним домініканського костелу в Сидорові.

Сім'я

Був одружений з Ганною Катажиною з Тарновських гербу Роліч, дочкою теребовельського хорунжого. Син — Людвік Калиновський.[4] 1720 року цедував (відступив) синові Вінницьке староство, 1736 — панцерну корогву.[2]

Посади[ред. | ред. код]

Гетьман польний коронний (1646–1652), чернігівський воєвода (1635–1652), сенатор (1635–1652), кам'янецький підкоморій (1628–1633), королівський ротмістр (1633), київський каштелян (з 1635). Посол на сеймі від Брацлавського воєводства (1633, 1635). Староста чернігівський (1633–1648), вінницький (1633–1643)[джерело?], любецький та брацлавський (1638–1643).

Примітки
  1. Niesiecki K. Korona polska przy złotej wolności… — T. 2. — S. 466.
  2. Gierowski J. Kalinowski Marcin h. Kalinowa (zm. 1738)… — S. 464.
  3. Janas E., Kłaczewski W., Kurtyka J., Sochacka A. (opracowali). Urzędnicy podolscy XIV—XVIII wieków… — S. 72.
  4. Kalinowski (пол.)

Джерела

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.