Марюхнич Марина Володимирівна

Марина Володимирівна Марюхнич (до 2007 — Манюк; нар.. 26 листопада 1982, смт Южне, Одеської області Української РСР) — російська волейболістка. Центральна блокуюча. Майстер спорту Росії[1].

Марюхнич Марина Володимирівна
Загальна інформація
Громадянство  Україна
Народження 26 листопада 1982(1982-11-26) (39 років)
Южне, Одеський район, Одеська область, Українська РСР, СРСР
Зріст 196 см
Спорт
Вид спорту волейбол
Клуб «Динамо-Казань» (з 2016 р.)
Команда WVC Dynamo Kazand
Участь і здобутки

Біографія

Волейболом Марина Манюк почала займатися в 1996 році в рідному селищі міського типу Южне (нині — місто Южне) Одеської області в шкільній секції. Перший тренер — М. С. Муравський. У 16-річному віці вступила в спортивний ліцей міста Біла Церква та протягом чотирьох сезонів виступала за місцеву команду «Рось», яка грала в суперлізі чемпіонату України. У 2002—2005 рр. виступала за черкаський «Круг», у складі якого двічі поспіль ставала бронзовим призером української національної першості.

У 2002—2005 роках виступала за збірну України у відбірковому і фінальних турнірах чемпіонату Європи 2003 та відбіркових турнірах чемпіонату Європи 2005 та чемпіонату світу 2006.

У 2004 році Марина Манюк переїхала до Хабаровська і стала волейболісткою місцевого «Самородка», а незабаром і отримала російське громадянство. У 2007 році вийшла заміж за прес-аташе і статистика «Самородка» Дмитра Марюхнича і змінила прізвище. За «Самородок» Марина Марюхнич (Манюк) виступала протягом чотирьох сезонів і в його складі вигравала «срібло» Кубка Росії та «бронзу» чемпіонату Росії.

У 2008—2012 роках грала за «Уралочку-НТМК» (крім сезону 2009—2010 рр., коли перебувала у декретній відпустці), а в 2012—2016 роках — за краснодарське «Динамо». У складі цих трьох команд Марюхнич чотири рази ставала призером чемпіонатів Росії, двічі вигравала Кубок країни, тричі перемагала в єврокубкових змаганнях. У 2016 році уклала контракт з клубом «Динамо-Казань»[2] У грудні 2016 р. у складі своєї нової команди стала володарем Кубка Росії (3-й раз поспіль), а в квітні 2017 року — срібним призером чемпіонату Росії.

Свою ігрову кар'єру Марина Марюхнич починала як діагональної нападаючої, але в 2003 на чемпіонаті Європи наставник збірної України Ігор Філіштинський вперше використав волейболістку в ролі центральної блокує. З 2010 року Марина Марюхнич грає переважно в цьому амплуа, хоча в цілому ряді матчів виходила на майданчик і на позиції діагональної.

Клубна кар'єра

Досягнення

З клубами
  • Чемпіонка Росії 2020;
  • дворазовий срібний (2017, 2018) і 4-кратний бронзовий (2007, 2009, 2012, 2016) призер чемпіонатів Росії.
  • 5-кратний переможець розіграшів Кубка Росії — 2014, 2015, 2016, 2017, 2019;
    • срібний (2005) і 3-кратний бронзовий (2012, 2013, 2018) призер Кубка Росії;
  • дворазовий бронзовий призер чемпіонатів України — 2003, 2004.
  • срібний призер Кубка України 1999.
  • 3-кратний переможець розіграшу Кубка ЕКВ — 2015, 2016, 2017;
    • срібний призер Кубка ЕКВ 2009.
  • переможець розіграшу Кубка виклику 2013 (MVP фінальної серії[3]);
  • срібний призер чемпіонату світу серед клубних команд 2015.

Зі збірною України
  • учасниця чемпіонату Європи 2003.

Примітки
  1. Приказ «О присвоении спортивного звания „Мастер спорта России“» от 20 июля 2016 г. № 97 нг. Архів оригіналу за 10.02.2019. Процитовано 07.04.2020.
  2. Экс-блокирующая краснодарского «Динамо» Марина Марюхнич в сезоне 2016/2017 сыграет за «Динамо-Казань». Архівовано 7 серпня 2016 у Wayback Machine..
  3. 2013 CEV Volleyball Challenge Cup - Women Individual Awards. MVP — MARYUKHNICH Marina Dinamo KRASNODAR. Архів оригіналу за 17 лютого 2015. Процитовано 29 грудня 2016.

Посилання та джерела
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.