Маріо Пераццоло

Вихованець футбольної школи клубу «Падова». Дорослу футбольну кар'єру розпочав 1928 року в основній команді того ж клубу, в якій провів п'ять сезонів, взявши участь у 125 матчах чемпіонату.

Протягом 1933—1936 років захищав кольори команди клубу «Фіорентіна».

Влітку 1934 року був запрошений у клуб «Болонья» для участі у матчах Кубка Мітропи 1934. Зіграв у чвертьфінальних і півфінальних матчах турніру проти «Рапіда» (6:1, 1:4) і «Ференцвароша» (5:1, 1:1), забив 2 голи.[1] У підсумку «Болонья» виграла трофей.[2] У фінальних матчах, які проводились у вересні, Маріо не грав, так як на той момент уже розпочався регулярний сезон і він повернувся до складу свого основного клубу — «Фіорентіни».

1936 року приєднався до складу клубу «Дженова 1893». Відіграв за генуезький клуб наступні п'ять сезонів своєї ігрової кар'єри. Більшість часу, проведеного у складі «Дженови», був основним гравцем команди.

Згодом з 1942 по 1948 рік грав у складі команд клубів «Брешія» та «Падова».

Завершив професійну ігрову кар'єру у нижчоліговому клубі «Сіракуза», за команду якого виступав протягом 1948—1950 років.

1936 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Італії. Протягом кар'єри у національній команді, яка тривала 4 роки, провів у формі головної команди країни лише 8 матчів. У складі збірної був учасником чемпіонату світу 1938 року у Франції, на якому жодного разу на поле не виходив, здобувши, втім, разом з командою титул чемпіона світу.

Розпочав тренерську кар'єру, ще продовжуючи грати на полі, 1946 року, очоливши тренерський штаб клубу «Брешія».

В подальшому очолював команди клубів «Сіракуза», «Трієстіна», «Фанфулла», «Таранто» та «Нісса».

Останнім місцем тренерської роботи був клуб «Падова», команду якого Маріо Пераццоло очолював як головний тренер до 1973 року.