Марія Юрич Загорка

Марія Юрич народилася в заможній родині. Дитинство провела в Хорватському Загір'ї, де її батько був керуючим маєтком. Чотирикласну початкову освіту здобула у Вараждин, продовжила навчання у Загребі.[4] У п'ятнадцятирічному віці через проблеми з сім'єю залишила школу.

Між 1891 і 1894 роками батьки змусили Марію одружитися з незнайомим їй службовцем залізниці, старшим за неї на 18 років. Оселившись в Угорщині, Марія прожила в шлюбі три роки, після чого втекла від чоловіка до Сремської Митровиці, а потім до Загреба.[5] З допомогою батька їй вдалося оформити розлучення, хоча мати свідчила в суді проти неї. Порвавши з батьками і відмовившись від їхньої допомоги, Марія зважилася на самостійне і незалежне життя. Зайнялася літературною працею.[6]

Марія Юрич пройшла шлях від невідомої репортерки до визнаної в Європі політичної журналістки в загребській газеті «Obzor» («Огляд»). У зв'язку із забороною редактора підписувати власні статті й репортажі жіночим ім'ям, користувалася псевдонімом Загорка, за місцем свого проживання у дитинстві.[5] Юрич все життя намагалася довести, що вона — особистість. Працювала політичною і парламентською оглядачкою, кореспонденткою газети у Будапешті та Відні.[7]

Незважаючи на літературний талант, активну і творчу діяльність, Юрич постійно піддавалася гендерній дискримінації. Деякий час у 1896 році була головною редакторкою газети «Огляд».[5] Пізніше вирішила самостійно видавати перший жіночий часопис у Хорватії «Ženski list» («Жіночий лист»), пізніше «Hrvatica» («Хорватка») і була його редакторкою з 1925 до 1938 року.[8] Уу936 році вона брала участь у заснуванні Хорватської жіночої спілки письменників.[9]

Брала активну участь у політичному житті країни, була непримиренною противницею онімечуванням й мадяризації, агресивної політики асиміляції неугорських меншин (в першу чергу — хорватської) на землях Угорського королівства. Виступала зі статтями та публікаціями, спрямованими на емансипацію, боротьбу за рівноправність жінок і право голосу, право жінок на освіту, вибір професії, майнове право тощо.[5][10]

Під час Другої світової фашистські керівники Хорватії закрили жіночий журнал і конфіскували його майно. Залишившись без засобів до існування, Юрич намагалася покінчити життя самогубством. Проте вижила, завдяки підтримці своїх читачів.[11] Після війни повернулася до активної феміністської діяльності в соціалістичній Югославії. В 1952 році вона стала незалежним видавцем, співпрацюючи з друкарнею «Отокар Кершовані».[10]

Померла Марія Юрич в Загребі у 84-річному віці. Після смерті в 1957 році[8] опублікована її біографія, вийшло зібрання творів.

Пам'ятник Марії Юрич у Загребі на Ткалчичевій вулиці

Завдяки підтримці єпископа Штросмайєра, Загорка почала писати романи на сучасну тематику. Опубліковані нею романи не отримали позитивних рецензій від критиків, хоча хорватські читачі і читачки з нетерпінням чекали нових творів. Крім творів на політичні та соціальні теми, писала любовно-історичні романи і драми хорватською для широкої публіки: псевдоісторичні і пригодницько-історичні романи призначалися для розваги і зміцнення національної самосвідомості народу і не претендували на особливі літературні достоїнства, проте сприяли розвитку драматургії Хорватії.

Юрич (Загорка) написала близько 30 романів. Одинадцять її романів зараз можна знайти в бібліотеці Конгресу США.

Лише в 1960—1980-х роках прийшло визнання літературно-суспільної праці Марії Юрич. За словами хорватского письменника і літературознавця Павао Павличича:

Марія Юрич Загорка — найбільш читаний письменник Хорватії, який зовсім не письменник, а письменниця. Вона ж — «амазонка хорватського фемінізму».

• У 2005 році, згідно з опитуванням загребської щоденної газети «Vjesnik», Марія Юрич Загорка зайняла друге місце в списку найпопулярніших письменників Хорватії усіх часів.
• У 1991 році в столиці Хорватії встановлено пам'ятник Марії Юрич (скульптор Степан Грачан)
• У 2007 році знято документально-біографічний фільм «Загорка» (режисерка Біляна Чакич-Веселич)

• Zagorka — protagonistica nenapisane povijesti hrvatskog feminizma (хор.)