Матіжев Олег Вікторович

Народився 6 липня 1964 року на Волині.

Закінчив Хмельницьке вище артилерійське командне училище[1]. Брав участь у війні в Афганістані. Підрозділ капітана Матіжева забезпечував прикриття радянських військ під час їх виводу[2]. За знешкодження у міжгір'ї чималого угруповання моджахедів був нагороджений орденом Червоної Зірки та іншими відзнаками СРСР та Афганістану[1].

Потім проходив службу в Житомирі та Чернігові. Згодом закінчив академію Генштабу Збройних сил України і через два роки був призначений начальником 72 окремого механізованого батальйону 7-ї окремої механізованої бригади, яка дислокувалася у місті Болград[1]. У складі цього батальйону у 2005 році брав участь в українській миротворчій місії в Іраку[3]. Надія Савченко, у своїй книжціі «Сильне ім'я Надія», описала, що її поїздку на місію в Ірак врятував Олег Матіжев, який наполіг на її участі у місії[4].

9 січня 2005 року неподалік міста Ес-Сувейра сили іракської поліції провели операцію з викриття схованки та вилучення великої кількості боєприпасів. Для їх знешкодження було викликано окремий спеціальний саперний загін Республіки Казахстан[5]. Для забезпечення роботи казахських саперів та надання їм необхідної допомоги на місце виїхала група українських миротворців зі складу 72-го окремого механізованого батальйону. Боєприпаси, серед яких було 35 авіаційних бомб, були перевезені на трьох машинах на спеціально визначене місце для знешкодження[6]. Згодом пролунав потужний вибух, в результаті якого загинуло 7 українських військовослужбовців, у тому числі підполковник Олег Матіжев. Вибух був спланований та введений в дію стороннім електронним пристроєм.

Цинкову труну з останками підполковника Олега Матіжева доставили з Іраку спочатку на військову авіабазу в Німеччині, а потім — в Україну. Сім'я загиблого миротворця отримала грошову компенсацію в розмірі $105 тисяч[7].

Похований у Хмельницькому.

Був одружений. Виховував двох синів[5].

• орден Червоної Зірки[3]
• медаль «За відвагу»[3]
• медаль «За бойові заслуги»[11]
• медаль «Воїну-інтернаціоналісту від вдячного афганського народу»[12]
• медаль Жукова[12]
• орден «За мужність» І ступеня (12 січня 2005) — за мужність і відвагу, виявлені при виконанні миротворчих завдань у Республіці Ірак[13]