Миколаївка-Новоросійська

На території села виявлені поселення епохи пізньої бронзи (початок II тисячоліття до н. е.) та перших віків нашої ери. До 1807 року на місці села існувало поселення напівкочових ногайських татар Байрамча (ймовірно від назви мусульманського свята Курбан-байрам).

Після війни з Османською імперією 1806—1812 рр. Байрамча потрапило до складу Російської імперії. За даними 1824 року землі Байрамчі належали колезькому раднику Миколі Криницькому, спадкоємці якого в 1848 році продали їх поміщику К. X. Зіро.

Переважну масу населення Байрамчі становили селяни-втікачі з України, Молдавії і Росії. Більшість з них була напівзалежними селянами, які відбували натуральні і сплачували грошові повинності на користь власника землі на основі місцевих звичаїв або відповідного контракту. Юридично вони вважалися вільними. Таких селян, яких ще називали царанами, тут у 1855 році налічувалось 344 ревізькі душі. Дещо в кращому становищі були десятинники, які орендували землю в поміщика за дежму, тобто десяту частину врожаю або худоби. Проте їх було небагато. В 1853 р. юдейська громада (76 чоловік і 60 жінок) уклали угоду з поміщиком К.Зіро про проживання на території містечка Байрамчі строком 25 років [3]. Становище основної маси населення Байрамчі було тяжким. Вони не раз скаржилися на утиски поміщика, а в 1855 році відмовилися виконувати натуральні повинності [4].

В червні 1856 року Дунайське козацьке військо придбало містечко Байрамчі у поміщика К.Зіро за 115 тисяч карбованців сріблом. [3]. В тому ж році Дунайське козацьке військо було перейменоване на Новоросійське козацьке військо. Після цього, 16 грудня 1856 року, населений пункт був перейменований на станицю Миколаївку-Новоросійську. В 1859 році військове правління на чолі з наказним отаманом Дунайського козацького війська було переміщене з міста Аккерман до станиці Миколаївки-Новоросійській [5]. За даними 1859 року у козачій станиці Аккерманського повіту Бессарабської області мешкало 857 осіб (466 чоловічої статі та 391 — жіночої), налічувалось 146 дворових господарств, існували православна церква, молитовна єврейська школа та поштова станція, відбувались базари щонеділі[6].

Станом на 1886 рік у колишньому державному (колишньому козачому) селі, центрі Миколаївсько-Новоросійської волості, мешала 1044 особи, налічувалось 281 дворове господарство, існували православна церква, єврейський молитовний будинок, поштова станція, 18 лавок, 3 постоялих двори, відбувались базари по неділях[7]. За 9 верст — православна церква.

За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 1365 осіб (700 чоловічої статі та 665 — жіночої), з яких 1359 — православної віри[8].

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 1238 осіб, з яких 544 чоловіки та 694 жінки.[9]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 1218 осіб.[10]

• Зайцев Ювеналій Петрович (1924—2020) — український гідробіолог, академік НАН України
• Строєнко Сергій Васильович (1967—2013) — радянський та молдовський футболіст.
• Яцимирський Олександр Іванович (1873—1925) — славіст-філолог.

• 
  Суботній базар
• 
  Протестантська церква
• 
  Церковне подвір'я
• 
  Хата в селі

• Історія міст та сіл України, Том Одеська область, стор. 733—734 (рос.)
• Миколаївка-Новоросійська — Інформаційно-пізнавальний сайт | Одеська область у складі УРСР (На основі матеріалів енциклопедичного видання про історію міст та сіл України, том — Історія міст і сіл Української РСР. Одеська область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1969. — 911 с.)