Мирне (Скадовський район)

Мирне (до 1964 року ст. Каланчак) селище міського типу в Україні, центр Мирненської селищної громади Скадовського району Херсонської області.

смт Мирне
Герб Мирного (Каланчацький район) Прапор Мирного (Каланчацький район)
Країна  Україна
Область Херсонська область
Район/міськрада Скадовський район
Громада Мирненська селищна громада
Рада Мирненська селищна рада
Код КАТОТТГ:
Основні дані
Засноване 1951 (71 рік), як ст. Каланчак
Статус із 1968 року
Площа 4,67 км²
Населення 1888 (01.01.2017)[1]
Густота 421 осіб/км²
Поштовий індекс 75822
Телефонний код +380 5530
Географічні координати 46°15′06″ пн. ш. 33°28′12″ сх. д.
Висота над рівнем моря 16 м
Водойма Північно-Кримський канал
Відстань
Найближча залізнична станція: Каланчак
До обл. центру:
 - автошляхами: 25 км
Селищна влада
Адреса 75822, Херсонська обл., Каланчацький р-н, смт Мирне, вул. Шевченка, 33
Карта
Мирне
Мирне

Загальні відомості

Населення — 1903 особи.

Засновано — у 1951 році.

Територія — 483,01 га.

Розташоване в 25 км на південь від районного центру.

Поштовий індекс: 75822

Телефоний код: 05530

Комбінат хлібопродуктів, елеватор, консервний завод, залізнична станція Каланчак.

Самоврядування

Орган місцевого самоврядування — Мирненська сільська рада. Сільський голова — Реут Анжела Анатолієвна. Секретар виконкому — Калініна Ірина Сергіївна.

Географія

Селище міського типу Мирне розташоване на територія Каланчацького району Херсонської області, за 25 км на південь від районного центру. На території Мирного знаходиться залізнична станція Каланчак Одеської залізниці.

Географічні координати смт Мирне — 46°15'06 пн. ш. і 33°28'12 сх. д. Поверхня — рівнинна, слабо хвиляста, розташована у межах найнижчої в Україні Причорноморської низовини, на лівобережній частині Дніпра. Територія поверхні розчленована балками. Балка розташована на східній частині, за селищем. Абсолютна висота місцевості в селищі — 22 м. Корисних копалин, крім глини, не має. Підземні води залягають глибоко.

Клімат — помірно-континентальний, посушливий. З м'якою зимою та сухим і жарким літом. Часто влітку панує посуха, суховії, бувають пилові бурі. Середня температура влітку — +22,5°C , взимку — −2,5°C, річна кількість опадів — 350 мм. Ґрунти темно-каштанові солонцюваті. Селище розташоване в межах зони південного сухого степу, лівобережна провінція.

Історія

На початку 1950-х років поблизу залізниці виник бурякоприймальний пункт, а пізніше було збудовано заготзерно, куди тягнулися обози з зерном із сусідніх сіл, перевантажувалися у вагони і направлялися в засіки Батьківщини.

Назву селище отримало у 50-ті роки, коли почало активно забудовуватись.

Разом з будівництвом рисових систем на півдні України звелися корпуси гіганта рисопереробної промисловості — Каланчацький комбінат хлібопродуктів, побудований в 1971 році в смт Мирне.

Із зменшенням посівів рисових площ в Україні наприкінці 1980-х років колектив переорієнтував виробництво на інші круп'яні культури: пшеничну, ячмінну, перлову, горохову, кукурудзяну. Продукція комбінату була представлена на міжнародних виставках, де здобула схвальну оцінку фахівців і відзначена дипломами. Заготівельна діяльність комбінату базується на двох елеваторах місткістю до 110 тис. тон, обладнаних сучасним сушильним та очисним обладнанням.

У ті роки це будівництво увійшло в історію як велика комсомольська будова, опісля розпочалося будівництво ще одного великого підприємства — Каланчацький консервний завод.

До цього село складалося з кількох землянок, які виникли навколо залізничної станції Каланчак Одеської залізниці. Ця магістраль до 27 грудня 2014 року з'єднувала АР Крим з Києвом, Одесою, Львовом, Хмельницьким та іншими містами України, нині — у кримському напрямку обмежено сполучення лише до станції Вадим. Станція Каланчак одержала назву від назви районного центру. 

Нині Мирне — це селище міського типу, займає площу 483,0 га, налічується 591 двір, 17 двоповерхових будинків, 1 п'ятиповерховий будинок. Центральна вулиця — вул. Шевченка. 

1973 рік

2011 рік

2013 рік

Населення селища складає 1903 чоловіка. В Мирному проживає 7 учасників бойових дій Великої Вітчизняної війни. На цвинтарі селища поховано місцевого жителя Ф. С. Мочаліна — Героя громадянської війни, нагородженого в 1919 році орденом Червоного Прапора за бойову мужність в боях з денікінцями. На могилі героя встановлено погруддя в знак вдячності і вічної пам'яті.    Великий вплив на розвиток селища відіграла школа, яка була відкрита у 1955 році і називалась тоді Каланчацька початкова школа № 5. Першими вчителями, які викладали в цій школі були — Бабіцька Оксана Дмитрівна, Єрух Ніна Никифорівна, Богдашевська Фелікса Антонівна. Завідувачкою початкової школи була Фелікса Антонівна. У 1961–1962 рр. була семирічка, а потім перейшли на восьмирічне навчання. Першим директором був Ковтун Ілля Ісайович. Першими випускниками восьмирічки були учні 1948 року народження. Прибули нові вчителі Супрун Марія Денисівна, Велика Юзя Онисимівна. З 1964–1965, 1965–1966 pp. директором була Пономаренко Людмила Єфиміїна. Після цього прибула Сєрікова Надія Марківна, яка перебувала на цій посаді до 1977 року.

Східною околицею смт Мирне пролягає Північно-Кримський канал, будівництво першої його черги було завершено 17 вересня 1963 року.

У 1965 році в приміщенні школи був відкритий музей 295 стрілецької Дивізії, завідувачкою стала Слідкевич Клавдія Петрівна. В 2011 році музею присвоєне звання Зразковий музей.

Перші екскурсії по містах рідного краю відбувалися за участю Котій Тамари Вікторівни, яка викладала історію і географію. Тамара Вікторівна пропрацювала в цій школі 36 років (з 1957 по 1993 рік), має звання «Ветеран праці». Першою піонервожатою була Чебан Любов Василівна, яка пізніше стала завідувачкою шкільної бібліотеки.

Станом на 2014 рік у Мирненській загальноосвітній школі І — III ступенів налічувалося 19 класних кімнат, 5 кабінетів виробничої майстерні, бібліотека, їдальня, кабінет медичного обслуговування. У школі працює творчий педагогічний колектив під керівництвом директора Обух Ірини Миколаївни та завуча Слідкевич Валентини Станіславівни. Навчається 195 учнів.

На території селища також є будинок культури з залом на 220 місць, фельдшерсько-акушерський пункт, дошкільний навчальний заклад «Калинка», відділення зв'язку, ощадкаса, АТС, Ольгинський храм.

13 грудня 2014 року у селищі невідомі завалили пам'ятник Леніну.

30 квітня 2017 року на кордоні материкової України з окупованим Кримом побудували нову дамбу на Північно-Кримському каналі, яка перекрила воду на півострів. Вода, яку заощадили таким чином, буде зрошувати землі півдня Херсонщини. Якби канал було б перекрито за кілька десятків кілометрів до адмінкордону, де є остання стаціонарна дамба, ферми на південь від неї виявилися б під загрозою посухи. На дамбу витратили 35 млн . Будівництво дамби тривало з 2016 року[2].

Примітки

  1. Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2017 року (PDF(zip))
  2. Нова дамба перекрила воду в Крим: опубліковано відео, Обозреватель, 30 квітня 2017

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.