Миронов Євген Віталійович

Євген Миронов
Миронов Евгений Витальевич
Ім'я при народженні	рос. Евгений Витальевич Миронов
Народився	29 листопада 1966 (55 років); Саратов, РРФСР, СРСР
Національність	росіянин
Громадянство	СРСР → Росія
Діяльність	актор театру і кіно; художній керівник Державного театру націй
Alma mater	Саратовське театральне училищеd (1986) і Школа-студія МХАТ (1990)
Роки діяльності	з 1987 року
Провідні ролі	Коля Іванов («Мусульманин»)
IMDb	nm0592491
	Нагороди та премії
	; Золотий орел Ніка ТЕФІ
	emironov.ru;
	Євген Миронов у Вікісховищі

Євген Віталійович Миронов (рос. Евгений Витальевич Миронов; нар. 29 листопада 1966(19661129), Саратов, Російська РФСР, СРСР) — радянський, російський актор театру і кіно. Художній керівник Державного театру націй (Москва, Росія). Театральний і громадський діяч. Заслужений артист Росії (1996). Народний артист Росії (2004). Лауреат Державної премії Росії (1995, 2010). Кавалер орденів Пошани (2011), «За заслуги перед Вітчизною» IV ступеня (2016). Лауреат багатьох російських і міжнародних телевізійних (ТЕФІ), театральних («Зірка театрала», «Золота маска», «Кришталева Турандот», Російська національна акторська премія імені Андрія Миронова «Фігаро») і кінофестивалів («Золотий орел», «Сузір'я» тощо), кінопремії «Ніка».

Вважає, що Микита Хрущов несправедливо віддав Крим УРСР[1].

Життєпис

Закінчив Саратовське театральне училище (1986) та Школу-студію МХАТ (1990, майстерня О. Табакова).

Працює в Театрі під керівництвом Олега Табакова.

З 2001 року активно співпрацює з МХТ ім. Чехова. У 2006 році створив «Театральну компанію Євгена Миронова». З грудня 2006 року є художнім керівником Державного театру націй.

Дебютував у кіно в 1988 році в картині О. Кайдановського «Дружина керосинника». Знявся в 60-ти кінофільмах, серіалах і телеспектаклях; зокрема, у фільмах «Анкор, ще анкор!» (1992), «Ліміта» (1993), «Мусульманин» (1995), «Мама» (1999), «Щоденник його дружини» (2000), «У серпні 44-го...» (2001), «Перетворення» (2002), «Ідіот» (2003, т/с), «Синдром Петрушки» (2015), в українській стрічці «Карпатське золото» (1991).

Фільмографія

Акторські роботи:

«Крісло» (1987, фільм-спектакль; відвідувач бару)
«Дружина керосинника» (1988, коханець дружини керосинника; реж. О. Кайдановський)
«Перед світанком» (1989, лейтенант)
«Жінки, яким пощастило» (1989, інвалід з акордеоном на базарі)
(рос.)«Зверь ликующий» (1989, к/м; Немовецький)
«Роби — раз!» (1990, Олексій Гаврилов, рядовий)
«Карпатське золото» (1991, Жора Чупін)
«Любов» (1991, Саша; реж. В. Тодоровський)
«Загублений в Сибіру» (1991, Володя Миронов; реж. О. Мітта)
«Анкор, ще анкор!» (1992, Володимир Полєтаєв, лейтенант; реж. П. Тодоровський)
«Як живете, карасі?» (1992, Микита, молода людина внучки)
«Зоряна година за місцевим часом» (1992, фільм-спектакль; Коля)
«Ліміта» (1993, Міша Вулах; реж. Д. Євстигнєєв)
«Остання субота» (1993, Саша)
«Стомлені сонцем» (1994, лейтенант-танкіст; реж. М. Михалков)
«Мусульманин» (1995, Коля Іванов; реж. В. Хотиненко)
«Трамвай у Москві» (1995, к/м, Андрій)
«Двадцять хвилин з ангелом» (1996, фільм-спектакль; Хомутов)
«Ревізор» (1996, Хлестаков)
«Карамазови і пекло» (1996, фільм-спектакль; Іван Карамазов)
«Зміїне джерело» (1997, Андрон Анатолійович, секретар директора школи, серійний маніяк; реж. М. Лебедєв)
«Матроська тиша» (1997, фільм-спектакль; Давид Шварц)
«Мама» (1999, Павло; реж. Д. Євстигнєєв)
«Ще Ван Гог» (1999, фільм-спектакль)
«Щоденник його дружини» (2000, Леонід Гуров, письменник; реж. О. Учитель)
«У серпні 44-го...» (2001, Альохін, капітан)
«Чайка» (2001, фільм-спектакль; Треплєв)
«Будинок дурнів» (2002, офіцер; реж. А. Кончаловський)
«Гра в модерн» (2002, Єлець, ротмістр)
«Перетворення» (2002, Грегор Замза; реж. В. Фокін)
«Пристрасті за Бумбарашем» (2002, фільм-спектакль; Бумбараш)
«Є ідея...» (2003, Антон)
«Вечірній дзвін» (2003, режисер)
«Ідіот» (2003, т/с, 10 с, князь Мишкін, премія О. Солженіцина, 2004)
«№ 13» (2003, фільм-спектакль; Джордж Пігден, секретар)
«На Верхній Масловці» (2004, Петя; реж. К. Худяков)
«Космос як передчуття» (2005, Віктор Коньков — Коник; реж. О. Учитель)
«Втеча» (2005, Євген Вєтров, кардіохірург; реж. Є. Кончаловський)
«У колі першому» (2005, телесеріал, Гліб Нержин, математик; реж. Г. Панфілов)
«Полювання на піранью» (2006, Прохор)
«Панове Головльови» (2006, фільм-спектакль; Порфирій Головльов)
«По етапу»/In Transit (2006, Велика Британія—Росія; Андрій, охоронець табору)
«Зберігати вічно» (2007, Гліб Нержин)
«Апостол» (2007, т/с, близнюки Петро Істомін і Павло Істомін)
«Москва, я люблю тебе!» (новела «Скрипаль») (2010, найманий вбивця)
«Достоєвський» (2010, т/с, Федір Михайлович Достоєвський)
«Стомлені сонцем 2: Предстояння» (2010, Ізюмов, старший лейтенант — начальник укріпрайону; реж. М. Михалков)
«Мисливці за діамантами» (2011, т/с, Борис Буреце)
«Попіл» (2013, т/с, Сенько Попіл, злодій)
«Обчислювач» (2014, Ервін Канн, обчислювач)
«Синдром Петрушки» (2015, Петя, актор-лялькар)
«Норвег» (2015, Євген Кирилов)
«Фонограф» (2016, к/м, Петро Ілліч Чайковський; реж. К. Серебренников)
«Час перших» (2017, космонавт Олексій Леонов)
«Матильда» (2017, Іван Карлович, директор Імператорських театрів; реж. О. Учитель) та ін.

Озвучування:

«Ближнє коло» (1991, Іван Саньшін — роль Тома Халса; реж. А. Кончаловський)
«Лускунчик» (2004, мультфільм; Лускунчик, він же Принц)
«Мені не боляче» (2006, Міша — роль Олександра Яценка)
«Казки старого піаніно» (2007, анімаційний освітній проект)
«Білка і Стрілка. Зоряні собаки» (2010, анімаційний фільм; щурик Веня)
«Білка і Стрілка: Місячні пригоди» (2014, анімаційний фільм; щурик Веня)
2017: Матильда — Іван Карлович, директор Імператорських театрі та ін.

Нагороди Євгена Миронова

Кінематографічні нагроди


Рік	Нагорода	Категорія	Фільм	Роль	Результат
1992	Приз Відкритого Російського кінофестивалю «Кінотавр»	Найкраща чоловіча роль	Любов	Саша	Нагорода
	Приз міжнародного фестивалю акторів кіно «Сузір'я»	Найкраща чоловіча роль			Нагорода
	Гран-прі Міжнародного кінофестивалю в Женеві				Нагорода
1994	Ніка	Найкраща чоловіча роль	Ліміта	Міша Вулах	Нагорода
1995	Приз кінокритики і Орден духовного управління мусульман Росії	Найкраща чоловіча роль	Мусульманин	Рядовий Микола	Нагорода
	Ніка	Найкраща чоловіча роль	Мусульманин	Рядовий Микола	Номінація
	Приз міжнародного фестивалю акторів кіно «Сузір'я»	Найкраща епізодична роль	Стомлені Сонцем	Лейтенант-танкіст	Нагорода
2001	Ніка	Найкраща чоловіча роль	В серпні 44-го...	Капітан Альохін	Номінація
2003	ТЕФІ	Виконавець чоловічої ролі в телевізійному фільмі/серіалі	Ідіот	Князь Мишкін	Нагорода
2003	Золотий Орел	Найкраща чоловіча роль			Нагорода
2004	Золота Німфа	Найкраща чоловіча роль в драмі			Нагорода
2004	Премія Олександра Солженіцина	«за проникливе втілення образу князя Мишкіна на екрані, що дає новий імпульс розуміння християнських цінностей російської літературної класики»			Нагорода
2005	Золотий Орел	Найкраща чоловіча роль	Космос як передчуття	Коник	Номінація
2005	Ніка	Найкраща чоловіча роль	Космос як передчуття	Коник	Нагорода
2006	Золотий Орел	Найкраща чоловіча роль на телебаченні	В колі першому	Гліб Нєржин	Номінація
2006	Премія ФСБ Росії	Акторська робота	В серпні 44-го...	Капітан Альохін	Нагорода
2007	MTV Russia Movie Awards	Найкращий кінозлодій	Полювання на піранью	Прохор Петрович	Нагорода
2008	ТЕФІ	Виконавець чоловічої ролі в телевізійному фільмі/серіалі	Апостол	Павло Істомін/Петро Істомін	Номінація
2011	Ніка	Найкраща чоловіча роль другого плану	Стомлені Сонцем 2: Передстояння	Старший лейтенант Ізюмов	Нагорода
2018	Золотий Орел (за 2017 рік)	Найкраща чоловіча роль в кіно	Час перших	Олексій Леонов	Нагорода

Державні нагороди

Заслужений артист Росії (1996) — за заслуги в області мистецтва
Народний артист Росії (2004) — за великі заслуги в області мистецтва
Орден Пошани (2011) — за великий внесок у розвиток вітчизняного театрального і кінематографічного мистецтва, активну громадську діяльність
Орден «За заслуги перед Вітчизною» 4-го ступеня (2016) — за заслуги в розвитку вітчизняної культури і мистецтва, багаторічну плідну діяльність

Інші


Рік	Нагорода	Категорія	Результат
2006	Росіянин року	Зірка Росії	Нагорода

Фестиваль і премія «Золота маска» 2012 року

Політична діяльність

Перед президентськими виборами 2012 року в РФ знявся в агітаційному відеоролику і публічно висловився на підтримку кандидата в президенти Володимира Путiна .

Критика цензури

У 2016, на нараді російських президентських рад з питань культури та російської мови виступив з критикою цензури в путінській Росії[2], за що сам був підданий критиці з боку прихильників Путіна[3].

Примітки

Посилання

Фільмографія на Кіно-Театр.ру (рос.)
Евгений Миронов в программе «Без антракта», 2000 на YouTube
Официальный сайт Евгения Миронова(рос.)
Государственный Театр Наций(рос.)
Евгений Миронов на сайте «Культура Саратова»(рос.)
Интервью Евгения Миронова на радио «Эхо Москвы»(рос.)
Неофициальный сайт из коллекции Г. Любовских. (рос.)
Интервью Евгения Миронова Михаилу Верещагину(рос.)
Евгений Миронов — неофициальный сайт(рос.)

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.

[1] Актор Євген Миронов про анексію півострова: «Несправедливо, що Хрущов віддав Крим».

[2] Место артиста в буфете?

[3] Отступать некуда