Мироцьке
Миро́цьке — село в Україні, у Бучанському районі Київської області. Є частиною Бучанської громади. Населення становило 1535 осіб станом на 2001 рік.
| село Мироцьке | |||
|---|---|---|---|
| |||
| Країна |  Україна | ||
| Область | Київська область | ||
| Район/міськрада | Бучанський район | ||
| Рада | Бучанська міська громада | ||
| Код КАТОТТГ | UA32080070100022933 | ||
| Основні дані | |||
| Засноване | 1611 | ||
| Населення | 1551 | ||
| Площа | 2,547 км² | ||
| Густота населення | 602,67 осіб/км² | ||
| Поштовий індекс | 08104 | ||
| Телефонний код | +380 4597 | ||
| Географічні дані | |||
| Географічні координати | 50°34′51″ пн. ш. 30°08′02″ сх. д. | ||
| Середня висота над рівнем моря |
140 м | ||
| Найближча залізнична станція | Немішаєве | ||
| Відстань до залізничної станції |
3 км | ||
| Місцева влада | |||
| Адреса ради | 08104, Київська обл., Бучанський р-н, с. Мироцьке, вул. Центральна, 1 | ||
| Карта | |||
  Мироцьке | |||
 Мироцьке | |||
| Мапа | |||
| |||
|
| |||
В селі знаходиться каскад ставків, гарне місце для риболовлі.
До найближчої залізничної станції Немішаєве 3 км.
Діє 2 громадських автобусних маршрути:
- Мироцьке - залізнична станція Немішаєве
- Мироцьке - Блиставиця - залізнична станція Буча
Історія
Згадується вперше у грамоті 1611 року окремо від Микуличів, з якими віддавна становило єдину громаду. Цим документом ігумен Кирилівського монастиря у Києві Василь Красовський віддає «селище старожитнє на ім'я Мірошчина» у користування пану Іванові Путяті та його нащадкам.
У 1667 році, за поділом України згідно Андрусівського договору, Микуличі і Мироцьке, що лишились під владою польського короля, переходять у власність уніатських митрополитів Київських, Галицьких та всієї Руси.
Під час служіння митрополита Лева II Кішки Мироцьким керував Ян Стецький. Після повного поділу Польського Королівства, Мироцьке лишалося у власності уніатських митрополитів. А 1805 року, зі смертю Теодосія Ростоцького та наступним примусовим приєднанням до Московського патріархату всієї Греко-Католицької церкви, Мироцьке, Микуличі, Пилиповичі, Бабинці, Пороскотень - було передано до казни Російської Імперії. Звідки згодом подаровано Карлу фон дер Остен Сакен, чиї нащадки збудували Палац Остен-Сакенів.
1861 року, дізнавшись про ліквідацію кріпосного права, Карл Іванович фон дер Остен Сакен зібрав мешканців сіл Мироцьке, Микуличі, Пилиповичі і пообіцяв віддати їм свою землю за 20 тисяч руб. Але замість цього взяв кредит 40 тисяч руб. під заставу землі, після чого виїхав за кордон. З банку землю викупив пан Оштахов і володів нею близько 15–20 років. Після його смерті керувала господарством його дружина. Через деякий час вона продала землі німцю Варгену, а він – міністру двору графу Воронцову-Дашкову (нащадку намісника царя на Кавказі). За згадками та розповідями старожилів, у 1899 - 1900р.р. Воронцовим-Дашковим був збудований винокурний завод.
Згодом у зв’язку із будівництвом залізниці Київ-Ковель, у 1900 р. виникає селище Немішаєве, що швидко розрослося.
1960 р. Мироцька сільрада Бородянського району передана до складу Києво-Святошинського району. Таким чином між Мироцьким та Немішаєвим виникла межа районів.
2019 року село Мироцьке офіційно увійшло до складу Бучанської об’єднаної територіальної громади.
Постаті
- Марченко Віктор Петрович (1969—2014) — старший сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
Посилання та джерела
- Mirock // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1885. — Т. VI. — S. 494. (пол.)
- Антон Прокопенко. Маєток в Немішаєвому. http://castles.com.ua/nemishaeve.html
- ВРУ
- Ворзель і Мироцьке офіційно увійшли до складу Бучанської ОТГ