Мйольнір

Мйольнір (давньоскан. Mjǫllnir, дослівно «Той, що розбиває»[1][2][3]) — у скандинавській міфології молот Тора, бога грому та блискавки. Цей молот війни, виготовлений братами-дверґами (гномами) Ейтрі та Брокком (Брокк надував ковальські міхи), мав велетенський руйнівний потенціал та асоціювався із блискавкою. Мйольнір має властивість повертатися в руку власника після того, як його кинули й він уразив ціль. Тільки Тор та його син Маґні могли підняти Мйольнір. Про те, як Мйольнір потрапив до рук Тора, розповідається в поемі XX ст. «Драпа про Тора» (Torsdråpa).

Прикраса у вигляді Мйольніра.
Сучасний Мйольнір

Слово Mjǫllnir вважають спорідненим з прасл. *mъlni- («блискавка»), від якого пішли староцерк.-слов. млънии, дав.-рус. мълнии, біл. молоння, болг. мълния, рос. молния та західноукраїнське мовня[4] (зустрічається у І. Я. Франка)[5].

Культура

Копії молота були популярними в Скандинавії та вживались у священних церемоніях, таких як шлюб та жертвоприношення альвам. У Ґотланді молот ще підкладали в ліжко молодятам (щоб ті мали багато дітей). У часі хрещення Скандинавських країн, молот був дуже популярним оберегом, та до певної міри конкурував із християнським хрестом, часами їх навіть носили разом.

Сьогодні копії молота є популярною темою в ювелірних прикрасах. Також молот використовується в націоналістичній символіці.

Грім

Така страшна зброя, як Мйольнір, вимагала особливої обережності й навіть Тор потребував спеціальних рукавиць, щоб мати змогу доторкнутись до молота, та спеціального пояса, що подвоював силу власника. Удар Мйольніра викликав грім, тому в більшості германських мов «грім» походить від імені Тора.

Міф

За допомогою молота Тор тішив себе своїм улюбленим хобі: вбивством йотунів. Те, що більшість міфів, які дійшли до нас, розповідають про подвиги Тора, дозволяє припустити, що Тор був найпопулярнішим божеством древньої Скандинавії.

Інші варіанти вимови

Джерела
  • Turville-Petre, E.O.G. Myth and Religion of the North: The Religion of Ancient Scandinavia. London: Weidenfeld and Nicolson, 1964.
  • Старшая Эдда. Песнь о Трюме. Перевод А.Корсуна. М.: «Художественная Литература», 1975.
  • Гуревич А. Я. Избранные труды. Т. 1. Древние германцы. Викинги. — М.-СПб.: «Университетская книга», 1999.
  • Х. Гербер. Мифы Северной Европы. — М.: «Центрполиграф», 2008.

Примітки
  1. Jackson Crawford (12 квітня 2018). Thor's Hammer: Old Norse Pronunciation and Spelling. youtube.com (англ.). Архів оригіналу за 20 листопада 2020.
  2. Rudolf Simek: Dictionary of Northern Mythology (1993). nordicnames.de (англ.). Архів оригіналу за 15 травня 2013.
  3. ONP: Dictionary of Old Norse Prose. onp.ku.dk (англ.). Копенгагенський університет. Архів оригіналу за 13 жовтня 2019.
  4. Етимологічний словник української мови : у 7 т. : т. 3 : Кора — М / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Р. В. Болдирєв та ін ; редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1989. — Т. 3 : Кора — М. — 552 с. — ISBN 5-12-001263-9.
  5. Рідкісні українські слова.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.