Младен Палац

До когорти провідних хорватських шахістів належить від середини 1990-х років. Неодноразово брав участь у фіналах індивідуальних чемпіонатів країни, тричі (2001, 2004, 2008) вигравав золоту медаль. 2006 року здобув у Каннах бронзову нагороду чемпіонату Європи з бліцу[1].

Має численні успіхи на міжнародній арені, виграв чи поділив 1-ше місце, зокрема в:

• Шартрі (1990),
• Хартбергу (1991, поділив 1-ше місце в разом із, зокрема, Міланом Вукічем, Томасом Ернстом i Олександром Бабуриним),
• Борово (1991),
• Граці (1995, разом із Даршаном Кумараном),
• Задарі — двічі (1996, 1999),
• Каннах (1996, разом із, зокрема, Владиславом Ткачовим, Йосипом Дорфманом, Меттью Садлером, Драженом Сермеком, Джозефом Галлахером i Міодрагом Тодорчевичем),
• Білі (1998),
• Пулі (1998, разом із Олегом Романишиним, Олександром Делчевим i Мішо Цебало),
• Лісабоні (2000, разом із Еріком Ван Дер Дулом, Ільдаром Ібрагімовим i Леньєром Домінгесом),
• Парижі (2000, разом із, зокрема, Ігорем Глеком, Жоелем Лотьє, Андрієм Щекачовим i Зігурдсом Ланкою),
• Пулі (2000, разом з Мішо Цебало i Зденко Кожулом),
• Оберварті (2001, разом із, зокрема, В'ячеславом Ейнгорном, Робертом Зелчичем, Михайлом Улибіним, Огненом Цвітаном i Володимиром Добровим),
• Кап д'Агде (2002, разом із, зокрема, Сірілом Марселіном, Робером Фонтеном, Вадимом Малахатьком i Михайлом Бродським),
• Реджо-Емілії (2002/03, разом з Жаном-Люком Шабаноном),
• Каннах (2003, разом із зокрема Фрісо Нейбуром, Крістіаном Бауером, Мілко Попчевим i Кімом Пілгаардом),
• Кап д'Агде (2003, разом з Ігорем Міладіновичем),
• Любляні (2004, разом з Робертом Зелчичем, Іваном Іванішевичем, Бояном Кураїцою, Янцем Барле i Зденко Кожулом),
• Каннах (2004, разом із Сіменом Агдестейном),
• Мантоні (2004),
• Каннах (2006, разом з Робертом Зелчичем, Фаб'єном Лібішевскі i Міхеїлом Кекелідзе),
• Кап д'Агде (2006, разом з Гораном Діздарем i Ентоні Костеном)[2],
• Женеві (2007, разом із, зокрема, Михайлом Стояновичем i Крістіаном Бауером),
• Оберварті (2008, разом із зокрема Давитом Шенгелією, Давидом Арутіняном, Робертом Рабігою i Імре Херою),
• Загребі (2008, разом з Робертом Зелчичем i Анте Сарічем),
• Дубровнику (2008),
• Шварцаху (2008, разом з Робертом Зелчичем i Зораном Йовановичем),
• Кап д'Агде (2008).

Неодноразово представляв Хорватію на командних змаганнях, зокрема:

• п'ять разів на шахових олімпіадах (1996, 2006, 2008, 2010, 2012)[3],
• на командному чемпіонаті світу (1997)[4]
• шість разів на командних чемпіонатах Європи (1997, 1999, 2005, 2007, 2011, 2013); триразовий медаліст: в особистому заліку — двічі золотий (1997 — на 3-й шахівниці, 2005 — на 2-й шахівниці) i бронзовий (1999 — на 2-й шахівниці)[5]

Найвищий рейтинг Ело дотепер мав станом на 1 липня 1999 року, досягнувши 2610 пунктів ділив тоді 65-66-те місце в світовій класифікації ФІДЕ (разом з Ларрі Крістіансеном), водночас посідав 2-ге місце серед хорватських шахістів (позаду Зденко Кожула)[6][7].

• особова картка на сайті 365chess.com
• Особова картка Младена Палача на сайті ФІДЕ
• Mladen Palac at Flickr.com (англ.)
• ŠK Zagreb — registrirani seniori (хор.)