Многочлени Бернуллі

У математиці, Многочлени Бернуллімногочлени, названі на честь Якоба Бернуллі, що виникають при вивченні багатьох спеціальних функцій, зокрема ζ-функції Рімана і ζ-функції Гурвіца, також є окремим випадком послідовності Аппеля. На відміну від ортогональних многочленів, многочлени Бернуллі визначні тим, що число коренів в інтервалі не збільшується із зростанням степеня многочлена. При необмеженому збільшенні степеня, многочлени Бернуллі наближаються до тригонометричних функцій.

Визначення

Многочлени Бернуллі можна визначити різними способами. Вибір визначення залежить від зручності в тому або іншому випадку.

Явна формула

, де біноміальні коефіцієнти, числа Бернуллі.

Або

Генератриса

Генератриса для многочленів Бернуллі рівна:

Представлення диференціальним оператором

, де — оператор формального диференціювання.

Визначення за допомогою інтегрального оператора

Многочлени Бернуллі є єдиними многочленами, що задовольняють рівняння

Інтегральний оператор

для многочленів f, приймає ті ж значення, що й

Явний вигляд для найменших степенів

Многочленами Бернуллі для найменших степенів є:

Властивості

Значення в нулі

Значення многочленів Бернуллі при рівні відповідним числам Бернуллі:

.

Диференціювання і інтегрування

.

Невизначені інтеграли:

Визначені інтеграли:

Множення аргументу

.

Сума аргументу

Симетрія

Ряд Фур'є

Ряди Фур'є для многочленів Бернуллі є також рядами Діріхле:

Цей розклад справедливий коли 0  x  1 для n  2 і у випадку 0 < x < 1 для n = 1.

Обертання

Посилання

Література

  • Milton Abramowitz and Irene A. Stegun, eds. Handbook of Mathematical Functions with Formulas, Graphs, and Mathematical Tables, (1972) Dover, New York.
  • Apostol, Tom M. (1976), Introduction to analytic number theory, Undergraduate Texts in Mathematics, New York-Heidelberg: Springer-Verlag, ISBN 978-0-387-90163-3
  • Hugh L. Montgomery; Robert C. Vaughan (2007). Multiplicative number theory I. Classical theory. Cambridge tracts in advanced mathematics. 97. Cambridge: Cambridge Univ. Press. pp. 495–519. ISBN 0-521-84903-9.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.