Дзета-функція Гурвіца

У математиці дзета-функція Гурвіца, названа на честь Адольфа Гурвіца — одна з дзета-функцій, які є узагальненнями дзета-функції Рімана. Формально вона може бути задана степеневим рядом для комплексних аргументів s, при Re(s) > 1, і q, Re(q) > 0:

Цей ряд є абсолютно збіжним для заданих значень s і q. Дзета-функція Рімана — окремий випадок дзета-функції Гурвіца при q = 1.

Аналітичне продовження

Дзета функція Гурвіца допускає аналітичне продовження до мероморфної функції, визначеної для всіх комплексних s, при s ≠ 1. У точці s = 1 вона має простий полюс із лишком, рівним 1. Постійний член розкладу в ряд Лорана в околі точки s = 1 дорівнює:

,

де Γ(x) гамма-функція, і ψ(x) — дігамма-функція.

Подання у вигляді рядів

Подання у вигляді збіжного степеневого ряду для q > −1 і довільного комплексного s ≠ 1 отримав у 1930 році Гельмут Гассе[1]


Цей ряд є рівномірно збіжним на будь-якій компактній підмножині комплексної s-площини до цілої функції. Внутрішня сума може бути подана у вигляді nскінченної різниці для , тобто:

де Δ оператор скінченної різниці. Таким чином

Інтегральні подання

Дзета-функція Гурвіца має інтегральне подання у вигляді перетворення Мелліна:

для Re(s) > 1 і Re(q) > 0.

Формула Гурвіца

,

де

.

Це подання дзета-функції Гурвіца є правильним для 0 ≤ x ≤ 1 и s >1. Тут  — позначає полілогарифм.

Функціональне рівняння

Дане функціональне рівняння пов'язує значення дзета-функції Гурвіцa ліворуч і праворуч від прямої Re(s) = 1/2 в комплексній s-площині. Для натуральних m і n, таких що mn рівність

виконується для всіх значень s.

Ряд Тейлора

Похідна дзета-функції Гурвіца за другим аргументом також виражається через дзета-функцію Гурвіца:

Таким чином ряд Тейлора має вигляд:

Ряд Лорана

Розклад дзета-функції Гурвіца в ряд Лорана можна використати для визначення констант Стілтьєса, які з'являються в розкладі:

Перетворення Фур'є

Дискретне перетворення Фур'є за змінною s дзета-функції Гурвіца є хі-функцією Лежандра[2]

Зв'язок з многочленами Бернуллі

Введена вище функція узагальнює многочлени Бернуллі:

.

З іншого боку,

Зокрема, при :

Зв'язок з тета-функцією Якобі

Якщо  тета-функція Якобі, тоді

.

Ця формула є вірною для Re(s) > 0 і будь-якого комплексного z, яке не є цілим числом. Для цілого z = n формула спрощується:

.

де ζ(s) дзета-функція Рімана. Останній вираз є функціональним рівнянням для дзета-функції Рімана.

Зв'язок з L-функцією Діріхле

При раціональних значеннях аргументу дзета-функція Гурвіца може бути подана у вигляді лінійної комбінації L-функцій Діріхле і навпаки. Якщо q = n/k при k > 2, (n,k) > 1 і 0 < n < k, тоді

при цьому сумування здійснюється за всіма характерами Діріхле за модулем k. І навпаки

Зокрема існує таке подання:

що узагальнює

(Яке є правильним при натуральному q і ненатуральному 1 − qa.)

Раціональні значення аргументів

Дзета-функція Гурвіца зустрічається в різних співвідношеннях для раціональних значень аргументів.[2] Зокрема, для многочленів Ейлера:

і

,

Крім того рівність

,

виконується для . Тут і виражаються через хі-функціію Лежандра як

і

Застосування

Дзета-функція Гурвіца зустрічається в різних розділах математики, зокрема в теорії чисел, де її теорія є найбільш розвиненою. Також дзета-функція Гурвіца зустрічається в теорії фракталів і динамічних систем. Дзета-функція Гурвіца застосовується в математичній статистиці, в законі Ципфа. У фізиці елементарних частинок використовується у формулі Швінгера[3], що дає точний результат для показника народження пар в рівнянні Дірака для стаціонарного електромагнітного поля.

Окремі випадки і узагальнення

Дзета-функція Гурвіца пов'язана з полігамма-функцією:

Дзета-функція Лерхе узагальнює дзета-функцію Гурвіца:

тобто

Див. також

Примітки

  1. Helmut Hasse. Ein Summierungsverfahren fur die Riemannsche ζ-Reihe // Mathematische Zeitschrift.  1930. Nr. 1. DOI:10.1007 / BF01194645.
  2. Djurdje Cvijovic, Jacek Klinowski. Values of the Legendre chi and Hurwitz zeta functions at rational arguments // Math. Comp..  1999. No. 68. P. 1623-1630.
  3. J. Schwinger. On gauge invariance and vacuum polarization // Physical Review.  1951. Т. 82, № 5. С. 664-679. DOI:10.1103 / PhysRev.82.664.

Посилання

Література

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.