Мови Швейцарії

Чотири державні мови Швейцарії — німецька, французька, італійська та ретороманська.[2] Усі, крім ретороманської, зберігають рівний статус офіційних мов на національному рівні в рамках Федеральної адміністрації Швейцарської конфедерації.[2] У деяких ситуаціях використовується латина, зокрема як єдина мова для вираження країни.

Мови
Офіційна мова німецька, французька, італійська, ретороманська
Національна мова
Мови іммігрантів
Розкладка клавіатури
Джерела FSO[1]

Історія

Основними мовами мешканців Швейцарії з 1910 по 2018 роки у відсотках були такі:[3][4][5]

Рік Німецька Французька Італійська Романшська Інші
2018 62.2 22.9 8.0 0.5 н.в
2015 63.0 22.7 8.4 0.6 5.3
2013 63.5 22.5 8.1 0.5 н.в
2010 65.6 22.8 8.4 0.6 н.в
2000 63.7 20.4 6.5 0.5 9.0
1990 65.6 19.2 7.6 0.6 8.9
1980 65.0 18.4 9.8 0.8 6.0
1970 64.9 18.1 11.9 0.8 4.3
1960 69.4 18.9 9.5 0.9 1.4
1950 72.1 20.3 5.9 1.0 0.7
1941 72.6 20.7 5.2 1.1 0.4
1930 71.9 20.4 6.0 1.1 0.6
1920 70.9 21.3 6.1 1.1 0.6
1910 69.1 21.1 8.1 1.1 0.6

Державні мови

Німецька
Докладніше: Швейцарський діалект і Німецька Швейцарія

Німецькомовна частина Швейцарії (нім. Deutschschweiz; фр. Suisse alémanique; італ. Svizzera tedesca; рет. Svizra tudestga) становить близько 65% Швейцарії (Північно-Західна Швейцарія, Східна Швейцарія, Центральна Швейцарія, більшість Швейцарського плато та більша частина Швейцарських Альп).

У сімнадцяти швейцарських кантонах німецька мова є єдиною офіційною мовою (Ааргау, Аппенцелль-Ауссерроден, Аппенцелль-Іннерроден, Базель-Штадт, Базель-Ланд, Гларус, Люцерн, Нідвальден, Овальден, Шаффхаузен, Швіц, Золотурн, Санкт-Галлен, Тургау, Урі, Цуг та Цюрих).[6]

Французька
Докладніше: Романдія

Романдія (фр. Romandie, la Suisse romandel; нім. Romandie, Welschland, Welschschweiz; італ. Svizzera romanda) — франкомовна частина Швейцарії. Він охоплює територію кантонів Женеви, Во, Невшателя та Юри, а також франкомовні частини кантонів Берн (німецькомовна більшість), Вале (франкомовна більшість) та Фрібур (франкомовна більшість). 1,9 мільйона людей (або 24,4% швейцарського населення) проживають у Романдії.[7]

Італійська

Італійська Швейцарія (італ. Svizzera italiana; рет. Svizra taliana; фр. Suisse italienne; нім. italienische Schweiz) — італомовна частина Швейцарії, яка включає кантон Тичино та південну частину Граубюнден. Італійською розмовляють також у долині Гондо (веде до переходу Сімплон, на південній частині вододілу) у Вале.

Регіон займає площу приблизно 3500 км² і має загальну чисельність населення близько 350 000 жителів,[8] при цьому кількість італомовних, що проживають у Швейцарії, становить 545274 (близько 7% населення Швейцарії).

Ретороманська

Хоча ретороманська є однією з чотирьох офіційних мов країни, нею розмовляють менш ніж 0,5% швейцарців.

Мова з'явилася в результаті змішання вульгарної латини, якою розмовляли солдати й колонізатори, та ретійської - мови місцевого населення. Вона залишалася в регіоні основним способом спілкування аж до XV століття, коли Реція увійшла до першої конфедерації швейцарських кантонів - "Вільної держави трьох ліг". Офіційною мовою Ліг стала німецька, а ретороманська залишилася в ізольованих альпійських селищах.

Сьогодні швейцарський уряд щороку виділяє близько 7,6 млн швейцарських франків на її захист і популяризацію.[9]

Див. також

Примітки
  1. Мови 2015. Невшатель, Швейцарія: FSO. 31 січня 2017. Процитовано 13 червня 2017.
  2. Конституція Швейцарії.
  3. Statistik, Bundesamt für (28 лютого 2018). Die zehn häufigsten Hauptsprachen der ständigen Wohnbevölkerung - 2014-2016 | Tabelle. Bundesamt für Statistik (нім.). Процитовано 21 жовтня 2019.
  4. Références Georges Lüdi, Université de Bâle et Iwar Werlen, Université de Berne, Le paysage linguistique en Suisse, recensement fédéral 2000, Office fédéral de la statistique, 2005
  5. Ständige Wohnbevölkerung ab 15 Jahren nach Hauptsprache(n)
  6. CC 101 Federal Constitution of 18 April 1999 of the Swiss Confederation. www.admin.ch. Процитовано 21 жовтня 2019.
  7. Wayback Machine. web.archive.org. 6 серпня 2011. Процитовано 21 жовтня 2019.
  8. Wayback Machine. web.archive.org. 20 вересня 2009. Процитовано 21 жовтня 2019.
  9. Роше, Дена (6 вересня 2018). Державна мова, якою розмовляють лише кілька тисяч. Навіщо це Швейцарії? (en-GB). Процитовано 21 жовтня 2019.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.