Мокренко Анатолій Юрійович
Анато́лій Ю́рійович Мокре́нко (22 січня 1933, смт Терни, нині Недригайлівський район Сумська область — 24 березня 2020, м. Київ) — український оперний співак (баритон).
| Мокренко Анатолій Юрійович | ||||
|---|---|---|---|---|
 Зображення | ||||
| Основна інформація | ||||
| Дата народження | 22 січня 1933[1][2] | |||
| Місце народження | Терни, Улянівський район, Харківська область, Українська СРР, СРСР | |||
| Дата смерті | 24 березня 2020 (87 років) | |||
| Місце смерті | Київ, Україна | |||
| Поховання | Звіринецьке кладовище | |||
| Громадянство | СРСР і Україна | |||
| Професії | співак, оперний співак, актор | |||
| Освіта | Національна музична академія України імені П. І. Чайковського | |||
| Вчителі | Зубарєв Микола Гаврилович | |||
| Співацький голос | баритон | |||
| Нагороди |
| |||
| Премії |
 | |||
| Звання |
| |||
 Файли у Вікісховищі | ||||
Біографія
1956 року закінчив Київський політехнічний інститут за спеціальністю гірничий інженер-технолог, у 1963 — Київську консерваторію (вечірнє відділення, клас вокалу Миколи Зубарєва та Олександра Гродзинського).
У 1963—1968 роках — соліст оперної студії Київської консерваторії.
З 1965 викладав у Київській консерваторії (з 1985 — професор).
З 1968 — соліст Київського оперного театру.
Мокренко Анатолій Юрійович — один з фундаторів і активний член Товариства української мови імені Т. Г. Шевченка. У 1991—1999 — генеральний директор і художній керівник Національної опери України імені Тараса Шевченка. В часи керівництва Анатолія Мокренка Національний академічний театр опери та балету України імені Тараса Шевченка починає втрачати традицію виконання опер західно-європейських авторів в українських перекладах[3], що стало причиною критики з боку М. Стріхи[4], а згодом і колективного звернення науковців до міністра культури, молоді та спорту України Володимира Бородянського[5]
Помер 24 березня 2020 року у Києві.[6]
Партії
 Зовнішні відеофайли | |
|---|---|
|
Cмерть Валентина з опери «Фауст» Ш. Гуно. А. Мокренко у головній ролі |
- Султан («Запорожець за Дунаєм» Семена Гулака-Артемовського).
- Микола («Наталка Полтавка» Миколи Лисенка).
- Остап («Тарас Бульба» Миколи Лисенка).
- Іван («Катерина» Миколи Аркаса).
- Тугар Вовк («Золотий обруч» Бориса Лятошинського).
- Онєгін («Євгеній Онєгін» Петра Чайковського).
Фільмографія
- «Пісні над Дніпром» (1956, фільм-концерт, реж. О. Мішурин)[7]
- «Лючія ді Ламмермур» (1980, фільм-опера, Генріх)
- «Фауст» (1982, фільм-опера, Валентин (закадровий вокал) — роль Ааре Лаанеметса)
- «Пісня про Дніпро» (1983, фільм-концерт, реж. В. Черкасов)[8]
- «Тарас Шевченко. Заповіт» (1992—1997)
- «Тигролови» (1994)
- «Поет і княжна» (1999, князь Микола Рєпнін)
- «Чорна рада» (2000)
- «Братство» (2005) та ін.
Відзнаки та нагороди
- 1968 — Заслужений артист УРСР
- 1973 — Народний артист УРСР
- 1976 — Народний артист СРСР
- 1979 — Державна премія УРСР імені Тараса Шевченка за театрально-концертну діяльність 1977—1978.
23 серпня 1995 року — нагороджений відзнакою Президента України «Орден князя Ярослава Мудрого» V ступеня[9] — третій Указ про нагородження новою відзнакою.
Його удостоєно звань народного артиста України та СРСР. Лауреат Державної національної премії України ім. Т. Г. Шевченка, лауреат Державної премії Грузії ім. З. Паліашвілі. Кавалер орденів Дружби народів та Рівноапостольного князя Володимира Великого, нагороджений також іншими відзнаками[10].
Примітки
- Мокренко Анатолий Юрьевич // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
- Discogs — 2000.
- Бондаренко А. Проблематика використання українських перекладів вокальної класики в контексті сучасної культури/Андрій Бондаренко // Імідж сучасного педагога № 5 — 2017. — С. 49-52
- “Країна Інкогніта”: Фольк-опера "Цвіт папороті". radiosvoboda.org. Архів оригіналу за 23 грудня 2019. Процитовано 27 грудня 2019.
- Українці звернулися до Бородянського з приводу мови опери. day.kyiv.ua. Газета «День». Архів оригіналу за 19 грудня 2019. Процитовано 27 грудня 2019.
- Помер співак Анатолій Мокренко. radiosvoboda.org. Радіо Свобода. 24 березня 2020. Процитовано 24 березня 2020.
- «Пісні над Дніпром» (imdb.com)
-
.svg.png.webp)
Салют Победы. Песня о Днепре (1983) на YouTube - Указ Президента України № 769/95 від 23 серпня 1995 року «Про нагородження відзнакою Президента України „Орден князя Ярослава Мудрого“»
- Анатолій Мокренко: «Під спів сталевих магістралей»
Джерела
- Мистецтво України : Біографічний довідник / упоряд.: А. В. Кудрицький, М. Г. Лабінський ; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1997. — С. 407. — ISBN 5-88500-071-9.
- Мистецтво України : Біографічний довідник / упоряд.: А. В. Кудрицький, М. Г. Лабінський ; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1997. — С. 420. — ISBN 5-88500-071-9.
- Шевченківські лауреати. 1962—2001: Енциклопедичний довідник. — К., 2001. — С. 359—360.
- Гнидь Б. П. Виконавські школи України. — К.: НМАУ, 2002.
- Рудаков М. З піснею в серці / Про Мокренко Анатолій Юрійович. // Лен.правда, м. Суми, 1984, 30 квітня, с.1.
- Сумське земляцтво в м. Києві. Вип.1 /Упорядк. В. Г. Морданя.- К.:Довіра,2005 — 318 с.,с.193 ISBN 966-507-172-6
- Сумщина в іменах
- «Усім, чого досяг у житті, насамперед завдячую дружині Марії»
- Анатолій Мокренко: Я довго шукав себе в житті. Україна Молода. Номер 212 за 12.11.2010
- Мокренко Анатолій на сайті «Золотий фонд української естрада»
Література
- О. Д. Шуляр. Історія вокального мистецтва. Монографія. Частина ІІ: для студентів музичних факультетів середніх та вищих навчальних закладів. — Івано-Франківськ : Плай, 2013. — С. 232.
- Рудаков М. Автографи майстрів. — Київ : Міжнародний доброчиний фонд «Українська хата», 2005. — С. 57—68. — ISBN 966-7025-05-5.
Посилання
- Мокренко Анатолій Юрійович // Українська музична енциклопедія. Т. 3: [Л – М] / Гол. редкол. Г. Скрипник. — Київ : ІМФЕ НАНУ, 2011. — С. 454.
- Фільмографія на kino-teatr.ru (рос.)