Звіринецьке кладовище

Звіринецький цвинтар веде початок від цвинтаря церкви Різдва Іоанна Предтечі (заснована між 1715 та 1729 роками, існувала до 1930-х років) — парафіяльного храму Звіринця. Тривалий час тут ховали лише мешканців цього київського передмістя. Кладовище набуло загальноміського значення у 1930-ті роки, коли сюди було перенесено деякі поховання зі зруйнованого некрополя «Аскольдова могила» — письменника Андрія Івановича Подолинського, ученого та громадського діяча Сергія Андрійовича Подолинського, меценатів Василя Васильовича Тарновського-старшого та Василя Васильовича Тарновського-молодшого. Тут було перепоховано засновника Троїцького монастиря отця Іону та засновницю Введенського монастиря Мотрону Єгорову (Димитру) (тепер їхні мощі повернуто до монастирських храмів).

Меморіал загиблим під час Другої світової війни

У 1974 році біля входу на кладовище було створено меморіал загиблим під час Другої світової війни. Після війни було відокремлено спеціальну ділянку для померлих робітників заводу «Арсенал», які брали участь у збройному заколоті 1917—1918 років. Після закриття Лук'янівського кладовища тут до 1990-х роках ховали священиків та ченців.

• громадські та культурні діячі, аматори української старовини, меценати Василь Васильович Тарновський-старший та Василь Васильович Тарновський-молодший.
• зоолог та краєзнавець Микола Васильович Шарлемань.
• гігієніст і епідеміолог академік Овксентій Васильович Корчак-Чепурківський (могила не збереглася).
• історик Володимир Іванович Щербина.
• український письменник та кіносценарист Микола Михайлович Ятко.
• оперна співачка та педагог Марія Едуардівна Донець-Тессейр.
• Герої Радянського Союзу Андрій Якович Ворончук та Михайло Олександрович Грєхов.
• колишній артист цирку, хлопчик-вундеркінд Володимир Степанович Зубрицький.
• мати Леоніда Черновецького Просків'я Гаврилівна[1].
• батьки, тесть і теща Петра Порошенка, а також його старший брат Михайло[1].
• священик Вознесенського храму Флорівського жіночого монастиря, митрофорний протоєрей Микола Запорожець.
• письменниця, літературознавець, перекладач, педагог, член НСПУ Ганна Георгіївна Ігнатенко (1924—2008).

На Звіринці було ще кілька невеликих некрополів, знищених у 1920-ті роки Там, де тепер південно-західна частина Ботанічного саду, були кладовища: єврейське (засноване 1796 року), караїмське та мусульманське для військовополонених турків, які з'явилися у Києві після війни 1877—1878 років. У 1878 році на Верхній Теличці було засновано Госпітальне кладовище для поховання нижніх чинів, що померли у київських шпиталях. На місці сучасного Інституту проблем міцності НАН України у 1915 році було утворено Братське кладовище, де ховали воїнів, загиблих у Першій світовій війні. Від нього залишився лише недобудований храм-меморіал, який почали споруджувати 1916 року.

• Жадько В. У пам'яті Києва.-К.,2007.- 468 с.
• Київ. Історична енциклопедія. 1917—2000 рр.
• Проценко П. Історія київського некрополя. — К., 1995
• Квитницкий-Рыжов Ю. Некрополи Киева. — К., 1993
• Ритуальна служба спеціалізоване комунальне підприємство «Спеціалізований комбінат підприємств комунально-побутового обслуговування».