Мокша (річка)

Вважається, що назва утворена древнім індоєвропейським населенням басейну річки Оки, яке говорило мовою, близькою до балтійських мов. Гідронім можна порівняти з індоєвропейською основою *mekša-, що означала «проливання, витікання». Припускають, що в мові індоєвропейських аборигенів мокша означала: «потік, течія, річка»[6].

Походження назви також пов'язують з ім'ям слов'янської язичницької богині Мокоші. Їй поклонялися лісові племена, які жили в цих місцях тисячу років тому і вважали Мокошу покровителькою джерел та родючості. Біля витоку річки влаштовано оглядову альтанку, а поруч встановлено скульптуру давньої поганської богині на ім'я Мокош. Серед кількох старих дерев верби, в землю вкопаний зруб, закритий зверху залізобетонною плитою. На залізобетонній плиті зображена дівчина[7], яка схилилася до джерела, і набирає воду у глечик.

Річка Мокша на кордоні Сасовського та Пітелінського районів

Річка бере свій початок на південній околиці села Виглядовка Мокшанського району Пензенської області, на висоті 240 м над рівнем моря[1].

Тече у звивистому руслі, в основному на північний захід. У середній та нижній частині — русло сильно звивисте, з численними старицями та озерцями у заплавах[8]. У Пензенській області протікає Мокшанським, Нижньоломовським, Наровчатським районами; у Мордовії — Ковилкинським, Краснослободським, Єльниківським, Темниковським, Теньгушевським районами; у Нижньогородській області — Вознесенським районом; у Рязанській області — Кадомським, Сасовським, Пітелинським, Єрмишинським районами.

Впадає з правого берега, у річку Оку, за 350 км від її гирла, на північній околиці села П'ятницький Яр Пітелинського району Рязанської області, на висоті 79 м[2].

Довжина річки — 656 км. Площа басейну — 51 000 км². Повне падіння рівня русла від витоку до гирла становить 161 м, що відповідає середньому похилу русла — 0,25 м/км[3].

Швидкість течії міняється в залежності від рельєфу поверхні, і коливається в межах 0,1-0,3 м/с — у верхній течії, 0,1-0,5 — в середній та 0,2 у нижній течії. Ширина русла у верхній течії доходить до 50-80 м, при глибині — 1,5-3,0 м, в середній течії ширина коливається від 50 до 85 м, при глибині — 1,9-3,5 м; в нижній течії ширина коливається в межах 70—110 м, при глибині — до 3,2-4,0 м. Дно русла річки на всій протяжності складається в основному із піщаних порід, місцями, у верхній течії  — глинисте[8].

Річка Мокша приймає більше п'яти десятків приток довжиною понад 10 км. Найбільших із них, довжиною понад 50 км — 13, із них понад 100 км — 5 (від витоку до гирла):[9][10]

Береги річки та її сточище, доволі густо заселені, тут розташовано кілька десятків населених пунктів (найбільші із них, від витоку до гирла): смт Мокшан, села: Богородське, Голіцино, Наровчат, Кочелаєво, Червона Пресня, місто: Ковилкіно, cела: Курніно, Троїцьк, Волгапіно, Рибкіно, Єфаєве, Шеварки, міста: Краснослободськ, Темников, село Теньгушево, смт Кадом.

У 1950-х роках в середній течії річки було побудовано кілька гідровузлів ГЕС, але без судноплавних шлюзів. У 1955 році, за 2 км нижче гирла річки Цна на річці Мокші, був побудований Расипухінський гідровузол з ГЕС і дерев'яним судноплавним шлюзом. Судноплавство по річці здійснювалося до середини 1990-х років.

• Найдовші річки Росії

• Річка Мокша // Большая советская энциклопедия : в 30 т. / главн. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М. : «Советская энциклопедия», 1969—1978. (рос.)
• Річка Мокша / Державний водний реєстр Російської Федерації. Постанова Уряду РФ № 253 від 28 квітня 2007 року. (рос.)
• Maps for the world / Карти всього світу (рос.)