Монаднок

Монаднок (англ. monadnock, нім. Monadnok m, Härtling m) або інзельберг — останцеве узвишшя невеликих розмірів (що різко здіймається з пологих або практично рівних навколишніх рівнин), складене породами стійкішими проти вивітрювання та денудації у порівнянні з гірськими породами найближчого оточення.

Монаднок
нім. Inselberg[1][2]
Ідентифікатори і посилання
 Монаднок у Вікісховищі

У Південній Африці подібне утворення граніту відоме як koppie, африкаанське слово ("маленька голова") від голландського зменшувального слова kopje.[3] Якщо інзельберг має куполоподібну форму і сформований із граніту або гнейсу, його також можна назвати борнхардтом, хоча не всі борнхардти є інзельбергами.

Назва походить від гори Монаднок у штаті Нью-Гемпшир, США.

Геологія

Інзельберги поширені на ерозованих та вивітрених щитах.[4] Присутність інзельберга, як правило, вказує на існування сусіднього плато чи нагір’я, або їх залишків. Особливо це стосується островів, що складаються з осадових порід, які матимуть ті самі стратиграфічні одиниці, що і сусіднє плато. Однак, зазнавши ерозії, інзельберги руйнуються внаслідок незначного обвалення блоків та відшарувань. Після ерозії залишаються тори, що розташовані на їх вершинах, і з часом з’являються осипи[5][6]. Інзельберзькі поля в Африці та Південній Америці вважають пережитками еродованих рівнин[7][8]

Скупчення інзельбергів, що називають інзельберзькими полями та інзельберзькими рівнинами, зустрічаються у: Танзанії,[9] Антиатлас Марокко,[7] північно-східній Бразилії,[10] Намібії,[11] внутрішніх районах Анголи[12] та північній Фінляндії[13][14] та Швеції.[15]

Класифікація Ентоні Янга (1969) виділяє шість типів інзельбергів; останці, конічні пагорби, опуклі-увігнуті пагорби, пасмові скелі над покритим реголітом схилом, гранітний купол і коп'є або тор[16]

Вулканічні або інші процеси можуть спричинити утворення гірської породи, стійкої до ерозії, всередині тіла з м’якших порід, таких як вапняк, який є сприйнятливіший до ерозії. Коли менш стійка порода стирається, утворюючи рівнину, більш стійка порода залишається як ізольована гора. Міцність нерозмитої породи часто пояснюється герметичністю її окремості[17]

Інзельберги можуть бути перероблені льодовиками щитами приблизно так само, як і баранячі лоби. На півночі Швеції приклади цього типу інзельбергів називають флігбергами[18]

Література

Примітки
  1. Encyclopædia Britannica
  2. Store norske leksikon — 1978. — ISSN 2464-1480
  3. "inselberg." Encyclopædia Britannica. 2009. Encyclopædia Britannica Online. 29 Nov. 2009 <http://www.britannica.com/EBchecked/topic/289113/inselberg>.
  4. Nenonen, Keijo; Johansson, Peter; Sallasmaa, Olli; Sarala, Pertti; Palmu, Jukka-Pekka (2018). The inselberg landscape in Finnish Lapland: a morphological study based on the LiDAR data interpretation. Bulletin of the Geological Society of Finland 90 (2): 239–256. doi:10.17741/bgsf/90.2.008. Проігноровано невідомий параметр |doi-access= (довідка)
  5. Summary: Inselbergs/Hills/Knobs. Desert Processes Working Group. Knowledge Sciences, Inc. Процитовано 6 січня 2008. Проігноровано невідомий параметр |df= (довідка)
  6. Easterbrook, Don J. (1999). Chapter Three: Weathering. Surface Processes and Landforms (вид. 2nd). Upper Saddle River, NJ: Prentice Hall.
  7. Guillocheau, François; Simon, Brendan; Baby, Guillaume; Bessin, Paul; Robin, Cécile; Dauteuil, Olivier (2017). Planation surfaces as a record of mantle dynamics: The case example of Africa. Gondwana Research.
  8. García, Carolina; Hermelin, Michel (2016). Inselbergs Near Medellín. У Hermelin, Michel. Landscapes and Landforms of Colombia. Springer. с. 219. ISBN 978-3-319-11800-0.
  9. Sundborg, Å.; Rapp, A. (1986). Erosion and Sedimentation by Water: Problems and prospects. Ambio. с. 215–225.
  10. Maia, Rúbson Pinheiro; Frêgo Bezerra, Francisco Hilário; Leite Nascimento, Marcos Antônio; Sampaio de Castro, Henrique; de Andrade Meireles, Antônio Jeovah; Rothis, Luis Martin (2015). Geomorfologia do Campo de Inselbergues de Quixadá, nordeste do Brasil [Geomorphology of inselbergs field of Quixadá, Northeast Brazil]. Revista Brasileira de Geomorfogia (Portuguese) 16 (2). doi:10.20502/rbg.v16i2.651. Проігноровано невідомий параметр |doi-access= (довідка)
  11. Production of an agro-ecological zones map of Namibia (first approximation). nbri.org.na.
  12. Development of a soil and terrain map/database for Angola.
  13. Kaitanen, Veijo (1985). Problems concerning the origin of inselbergs in Finnish Lapland. Fennia 163 (2): 359–364.
  14. Ebert, K.; Hall, A.; Hättestrand, C.; Alm, G. (2009). Multi-phase development of a glaciated inselberg landscape. Geomorphology 115 (1): 56–66. doi:10.1016/j.geomorph.2009.09.030.
  15. Rudberg, S. (1988). Gross morphology of Fennoskandia: Six complementary ways of explanation. Geografiska Annaler. A. Physical Geography 70 (3): 135–167. JSTOR 521068. doi:10.2307/521068.
  16. Young, Anthony (1969). У Clayton, K.M. Slopes. Edinburgh: Oliver & Boyd. с. 209.
  17. "A Dictionary of Ecology" (2004). Encyclopedia.com. Retrieved November 28, 2009
  18. Benn, Douglas; Evans, David (1998). Glaciers & Glaciation (вид. 1st). London, UK: Arnold. ISBN 978-0-340-58431-6.

Посилання


This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.